Yurii Kukuiev

Ю́рій Володи́мирович Куку́єв (нар. 1976, с. Судилків, Шепетівський район, Хмельницька область — пом. 25 квітня 2022, біля м. Ізюм, Харківська область, Україна) — старший сержант, заступник начальника зенітно-ракетної обслуги зенітно-ракетної батареї 250-го окремого зенітного ракетного дивізіону 11 ЗРП, учасник російсько-української війни.

Народився і проживав у селі Судилків. Навчався у місцевій школі.

У рідному селі зустрів свою дружину Тетяну, з якою прожили у парі 26 років.

Свою військову службу розпочав 17 січня 2001 року. За цей час пройшов довгий військовий шлях від молодого солдата на посаді водія до заступника начальника обслуги-старшого оператора.

З 2014 року захищав кордони рідної землі на сході країни, додому приїздив тільки на ротації. Відправився на 8 ротацію у зону бойових дій, яка й стала для нього останньою. У березні Юрію Кукуєву виповнилося 46 років.

Загинув25 березня 2022 року під містом Ізюм, що на Харківщині.

Залишилися мама, дружина та троє дітей.

Був нагороджений багатьма нагородами за сумлінну службу, за участь в антитерористичній операції. Серед них і нагороди від Начальника генерального штабу та Верховного Головнокомандувача — Президента України.

• орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

• Указ Президента України від 29 березня 2022 року № 1872022 «Про відзначення державними нагородами України »