Volodimir Brouz

Володи́мир Семе́нович Бруз (нар. 28 лютого 1930, Херсон — 15 січня 2017, Київ) — український історик, політолог, дипломат. Доктор історичних наук (1970). Професор (1972). Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Син Бруза Семена Григоровича.

1948 року закінчив із медаллю школу і вступив до Київського державного університету на факультет міжнародних відносин. 1953 року закінчив університет.

У 1953—1956 роках був аспірантом кафедри історії міжнародних відносин Київського університету, де 1956 року достроково захистив кандидатську дисертацію «Англо-радянські відносини в 1924—1927 роках» (науковий керівник — кандидат історичних наук, доцент А. О. Джеджула).

1970 року в Київському університеті захистив докторську дисертацію «Боротьба СРСР за колективну безпеку в Європі і політика західних держав у 1933—1937 роках».

Від 1953 року працював у Київському університеті: асистент, старший викладач, в. о. доцента, доцент (від 1957 року), професор (у 1972—1983 роках), завідувач кафедри історії СРСР (у 1978—1983 роках).

Від 1983 року до травня 1990 року перебував у закордонному відрядженні, працював у секретаріаті ООН, був директором Центру проти апартеїду.

У 1990—2000 роках — професор кафедри міжнародних організацій і дипломатичної служби, від 2000 року — провідний науковий співробітник Інституту міжнародних відносин і професор кафедри зовнішньої політики й міжнародного права Дипломатичної академії при Міністерстві зовнішніх справ України.

У 1993—1995 роках був відповідальним секретарем Національного комітету з підготовки до відзначення 50-ї річниці ООН.

Учасник міжнародних конференцій ООН: Індія (січень 1967 року), США, Англія, Франція, Канада (листопад 1970 року — травень 1971 року), Угорщина (червень 1973 року), США (жовтень 1975 року), Мозамбік (травень 1977 року).

Відзнаки

18 жовтня 1995 року Указом Президента України «з нагоди 50-ї річниці заснування Організації Об'єднаних Націй, за багаторічну плідну дипломатичну діяльність» Володимирові Брузу надано почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

Вивчає проблеми теорії миротворчої діяльності ООН, урегулювання міжнародних конфліктів, реформування ООН.

Досліджує роль міжнародних організацій у зміцненні національної безпеки України.

Праці

• Англія сьогодні. — Київ, 1958.
• Боротьба СРСР за мир і колективну безпеку в Європі (1933—1935): Навчальний посібник. — Київ, 1967 (співавтор).
• Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 рр. — Київ, 1967, 1968 (співавтор).
• ООН і врегулювання міжнародних конфліктів. — Київ, 1995.
• Спеціалізовані установи системи ООН. — Київ, 1995 (співавтор).
• ООН у системі міжнародних відносин. — Київ, 1995 (співавтор).
• Міжнародні регіональні організації. — Київ, 1998 (співавтор).
• Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945 — 1970-і роки): Підручник у двох томах. — Київ, 1999 (співавтор).
• Україна в ООН: проблеми міжнародної національної безпеки // Політична думка. — 1994. — № 4.
• Проблеми санкції ООН: їх необхідність та ефективність // Політика і час. — 1997. — № 5—6.
• Принципи одноголосності в Раді безпеки ООН // Політика і час. — 1999. — № 3.
• ООН і НАТО: проблеми співробітництва // Науковий вісник Дипломатичної академії України. — Київ, 2000.
• Рада безпеки ООН: проблеми реформування // Політика і час. — 2001. — № 10.
• Проблеми об'єктивного осмислення та інформаційного забезпечення засад курсу України на Євроатлантичну інтеграцію // Науковий вісник Дипломатичної академії України. — 2003. — № 9.

• Шепель Любов. Бруз Володимир Семенович // Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2004. — Випуск 2, частина 2. — С. 66—67.
• Кравченко О. Г. Бруз Володимир Семенович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2004. — Т. 3 : Біо — Бя. — 695 с. — ISBN 966-02-2682-9. — С. 489.