Vladimir Vladimirovitsj Rafeenko

|Lib= |Член КПРС?=

Володимир Володимирович Рафєєнко (25 листопада 1969, Донецьк) — російський та український письменник, прозаїк і поет. З 1992 по 2018 писав свої твори російською, в основному видавався в Росії і вважався представником російської літератури; у 2014 році, після переїзду на Київщину, вивчив українську мову, згодом почав писати українською свій новий роман та став повноцінним представником також і української літератури. У 2019 видав свій перший роман українською «Мондегрін (пісні про смерть та любов)».

Лауреат російських літературних премій «Російська премія» (2010, 2012) та «Новая словесность» (2014).

Закінчив Донецький університет за фахом російська філологія та культурологія. Працював редактором у донецьких видавництвах «БАО», «Кассіопея», помічником редактора журналу «Многоточие». Автор і упорядник науково-популярних та прикладних книг, детективів. З 1992 друкується в періодичних виданнях, перша книга вийшла у 1998 році. У період коли Рафєєнко писав свої твори російською та публікувалися в Росії, його творчість називали російською літературою.

До початку 2014 року проживав у Донецьку. Після Російської збройної агресії проти України 2014 року разом з родиною переїхав в Київську область на хутір Пороскотень під Києвом. Зізнався, що тоді у 2014 коли він переїхав на Київщину, він абсолютно не володів українською мовою і не міг і двох слів зв'язати нею. Протягом трьох років Рафєєнко зумів досконало вивчити українську мову і у 2017 заявив, що намагається написати свій наступний роман українською.

Член Українського ПЕН.

Російською

Автор прозових романів:

• «Краткая книга прощаний» (Норд-Пресс, Донецк, 2000; «Фабула», Харьков, 2017)
• «Каникулы магов» («Донеччина», Донецк, 2005)
• «Невозвратные глаголы» (Норд-Пресс, Донецк, 2009) 
• «Московский дивертисмент» («Знамя» № 8, Москва, 2011, «Текст», 2013) — друге місце Російської премії за 2010 р. в номінації «Велика проза»
• «Лето напролёт» («Знамя», Москва, 2012) 
• «Демон Декарта» («Эксмо», Москва, 2014) — перше місце Російської премії за 2012 р. в номінації «Велика проза»
• «Долгота дней» («Фабула», Харьков, 2017)

Автор поетичних збірок:

• «Три дня среди недели» (Донецк, 1998);
• «Частный сектор» (Донецк, 2002);
• «Переводы через дорогу» (Донецк, 2003).

Автор поеми в прозі «Флягрум» (Москва, «Новый мир» № 1, 2011).

Вірші ввійшли в антологію «Освобождённый Улисс» (Москва, 2004). Друкувався в журналах і альманахах «Новый мир», «Знамя», «Соты», «Черновик», «Грани», «Союз писателей», «Воздух», «Византийский ангел», «Фонтан», «Магазин Жванецкого», «Крещатик», «Солнечное сплетение», «Многоточие», «Четыре сантиметра луны», «Родомысл», «Дикое поле».

Оповідання увійшли в збірки «Антология странного рассказа» (Донецк: СТЭП-Многоточие, 1999), «ENTER. Книга донецкой прозы» (Донецк, 2001), «Большой фонтан одесского юмора» (Москва, «Эксмо», 2009), «Небо этого лета. Рассказы украинских писателей» (Москва, «Три квадрата», 2015).

Українською в оригіналі

• Володимир Рафєєнко. «Мондеґрін (пісні про смерть та любов)». Чернівці: Meridian Czernowitz. 192 стор. ISBN 978-966-97821-2-0

Переклади українською

• Володимир Рафєєнко. «Довгі часи». Переклади з російської: Маріанна Кіяновська. Львів: «ВСЛ». 2017. 272 стор. ISBN 978-617-679-387-8
• Володимир Рафєєнко. «Мала книжка прощань». Переклади з російської: Ігор Бондар-Терещенко. Харків: «Фабула». 2017. 224 стор. ISBN 978-617-09-3212-9

Двічі лауреат російської премії Фонда «Інститут євразійських досліджень» для російськомовних письменників, що проживають за межами Росії «Російська премія» (2010, 2012). Лауреат російської премії «Новая словесность» (2014).

• Володимир Рафєєнко у соціальній мережі «Facebook»
• Володимир Рафєєнко на сайті Goodreads