peoplepill id: semyon-anatolyevich-semyonov-zuser
SAS
Russia
3 views today
3 views this week
Semyon Anatolyevich Semyonov-Zuser
Ukrainian-Soviet historian and archeologist

Semyon Anatolyevich Semyonov-Zuser

The basics

Quick Facts

Intro
Ukrainian-Soviet historian and archeologist
Places
Work field
Gender
Male
Place of birth
Pavlohrad, Dnipropetrovsk Oblast, Ukrainian Soviet Socialist Republic, Ukraine
Place of death
Kharkiv, Kharkiv Oblast, Ukraine
Age
64 years
Education
The Imperial Saint Petersburg Archaeological Institute
Saint Petersburg, Russian Empire
Employers
National University of Kharkiv
Russian Empire
The details (from wikipedia)

Biography

Семен Анатолійович Семенов — Зусер (1886–1951) — археолог, історик античності.

Життєпис та науковий доробок

Народився 4.08.1886 у Павлограді Катеринославської губ.у родині вчителя.

Від 1907 жив у С.-Петербурзі, де 1913 закінчив Археологічний ін-ут, отримавши дипломом першого ступеню та звання дійсного члена Імператорського археологічного товариства. У період навчання під керівництвом проф. М. Веселовського вивчав первісні давності, а у проф. С. Середоніна скіфо-сарматські питання. З початком імперіалістичної війни пішов добровольцем на фронт, але наступного року через близькозорість був демобілізований. 1915—1918 викладач навчальних закладів Петрограду: Знаменські курси, підготовчі курси психоневрологічного ін-ту, народний ун-ет та ін. 1918 запрошений до Прилук Полтавської губ., де як викладач і декан історико-філологічного ф-ту працював у Народному ун-ті. У виданнях північної столиці публікував статті з питань літератури та мистецтва, а 1917 на конкурсі ім. О. Островського за п'єсу «Перемога землі» отримав премію.

Бажання працювати за фахом приводить його 1920 до Миколаївського музею, в якому протягом року займав посаду наукового співробітника, а також викладав у місцевому народному ун-ті. 1921 з отриманням через Миколаївський губ. відділ народної освіти мандату народного комісаріату освіти на право проведення археологічних розкопок давньогрецької колонії Ольвії у селі Парутине очолив їх. Такі дії молодого вченого викликали різкий протест провідних спеціалістів-археологів і керівних археологічних інстанцій, що привело до закриття розкопок. Восени 1921 переїхав до Одеси, де за основними місцями роботи працював старшим асистентом вОдеський Державний Історико Археологічий Музей (1921—1922) і Одеський інститут народної освіти(1921—1923), а також зберігачем ОІАМ. Був вченим секретарем Одеського губ. архівного управління (1921—1925) та представником Держ. Академії історії матеріальної культури по охороні давньогрецької колонії Ольвії у селі Парутіно. Проводив в цей час і активну наукову діяльність, яка була зосереджена в археологічній (секретар секції) та соціально-історичній секціях — Одеська комісія краєзнавства при Всеукраїнській академії наук, на засіданнях яких він виступав з доповідями та брав участь в обговоренні виступів колег.

У листопаді 1924 на засіданні соціально-історичної секції виступив з доповіддю на тему «Студентський рух в Одесі в 1905 р.» основаної на матеріалах архіву Одеської губ. Будучи членом Комісії по історії жовтневої революції та комуністичної партії (Істпарт) до ХХ-го ювілею подій 1905 підготував матеріали на тему — «Студентський рух в Одесі 1905 р.» і «Єврейські погроми в Одесі й Одещині 1905 р.». 1926 переїхав до Ленінграду, де викладав у педагогічному інституті та ЛДУ. Працював вченим зберігачем музею антропології та етнографії АН СРСР (1929—1933), був учасником археологічних розкопок у Криму (1930—1933). 1937 став зав. кафедрою давньої історії та археології Харківського ун-ту, а 1939 без захисту кандидатської дисертації отримав науковий ступінь.

1941 евакуйований до Кзил-Орди (Казахська РСР), де протягом 1942—1943 зав. кафедрою загальної історії Об'єднаного українського ун-ту.

З 1947 по 1950 рік старший науковий співробітник відділу археології скіфо-сарматських племен і античних міст Інституту археології АН УРСР (м. Київ).

По закінченню війни повернувся до Харкова, де 1948 на Вченій Раді місцевого ун-ту захистив дисертацію на здобуття ступеню доктора історичних наук. Одночасно разом з іншими археологами почав проводити масштабні археологічні розкопки на Харківщині (1946—1948).

Автором багатьох праць, які присвячені різним питанням античної історії, археології, історії Київської Русі.

Його головними науковими доробками в області археології є польові дослідження — відкриття та розкопки низки археологічних пам'яток: на території Харківщини досліджував салтовську культуру, на Подонні — матеріали ранньосередньовічної салтово-маяцкої культури, на північному Причерномор'ї проводив розкопки античного міста Ольвії та скіфських курганів. Паралельно з практичною діяльністю вчений проводив розвідки з теоретичних питань кизилкобінської культури та скіфів. Основними спірними питаннями, що стали приводом для наукових дискусій, були організація суспільного ладу та відомості про наявність рабства у скіфів. Також він зробив перелік всіх робіт та думок по скіфській проблематиці за XIX і першу половину XX ст. Аспектом досліджень доби Київської Русі вчений обрав період утворення ранньофеодальної держави, де одним із питань стала діяльність князя Святослава.

Праці

  • Новые находки в Ольвии // Известия Государственной Академии истории материальной культуры. — Т. IV. — Л., 1925;
  • Еврейские погромы в Одессе и Одесщине в 1905 г. // Путь революции. — 1925. — № 2;
  • Родовая организация у скифов Геродота // Известия Государственной Академии истории материальной культуры. — Т. ІХ. — Вып. 1. — Л., 1931;
  • Отчёт о раскопках в Ольвии в 1920—1921 // Известия Государственной Академии истории материальной культуры. — Т. Х. — Вып. 5. — Л., 1931;
  • Дольмены в Крыму. К вопросу о циклопических памятниках в СССР // Вестник знания. — М., 1931;
  • Скіфи-кочовики на території Північного Причорномор'я // Наукові записки Харківського педагогічного інституту. — Т. 1. — Харків, 1939;
  • Физическая культура и зрелища в древнегреческих колониях Северного Причерноморья / Пред. и ред. проф. Е. Г. Кагарова. — Харьков, 1940;
  • Князь Святослав. — Харьков, 1946;
  • Рыбный рынок в Херсонесе // Вестник древней истории. — № 2. — 1947;
  • Опыт историографии скифов. Ч. 1. — Харьков, 1947;
  • Скифская проблема в отечественной науке (1692—1947 гг.). — Харьков, 1947;
  • Рыбное хозяйство и рынки на юге СССР в древности. — Харьков, 1947;
  • Ранні слов'яни і Київська Русь // Матеріали польових досліджень інституту археології АН УРСР за 1947—1948;
  • Дослідження Салтівського могильника // Археологічні пам'ятки УРСР. — Т. 3. — К., 1952.

Джерела та література

  • О.В. Ясь. Семенов-Зусер Семен Анатолійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 523. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Література

  • Шрамко Б. А. Памяти профессора С. А. Семёнова-Зусера // Краткие сообщения Института археологии АН УССР. — Вып. 1 — К., 1952;
  • Аппатов С. И., Дёмин О. Б., Першина З. В. Историческая наука в Одессе за 200 лет // Очерки развития науки в Одессе. — Одесса, 1995. — С. 484;
  • Скирда В. В., Чернигова Н. В. Архивные материалы профессора С. А. Семёнова-Зусера // Археологічний літопис Лівобережної України. — № 2. — Полтава, 2001;
  • Левченко В. В. Діяльність науково-дослідної кафедри Одеського історико-археологічного музею (1922—1930) // Проблемы славяноведения. — Вып. 6. — Брянск, 2004. — С. 104;
  • Ясь О. Семенов-Зусер Семен Анатолійович // Українські історики ХХ століття. — Вип. 2, ч. 3. — К., 2006. — С. 211.
  • Історія Національної академії наук України. 1946–1950 : Частина 2. Додатки / НАН України. Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т архівознавства, Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського; Ред. кол.: О.С. Онищенко (голов. ред.) та ін.; Упоряд.: Л.М. Яременко, С.В. Старовойт, О.М. Березовський, В.А. Кучмаренко. – К.: НБУВ, 2008. – 716 c. – (Джерела з історії науки в Україні).
The contents of this page are sourced from Wikipedia article. The contents are available under the CC BY-SA 4.0 license.
Lists
Semyon Anatolyevich Semyonov-Zuser is in following lists
comments so far.
Comments
From our partners
Sponsored
Credits
References and sources
Semyon Anatolyevich Semyonov-Zuser
arrow-left arrow-right instagram whatsapp myspace quora soundcloud spotify tumblr vk website youtube pandora tunein iheart itunes