Rayisa Ivanchenko

Раї́са Петрі́вна Іва́нченко (30 листопада 1934, Гуляйполе, нині Запорізької області) — українська історик, письменниця (прозаїк, поет), публіцист.

Кандидат історичних наук (1967). Професор (1997). Відмінник освіти України (1997). Заслужений діяч мистецтв України (1999) . Член Національної спілки письменників України (від 1977 року).

Прізвище: по батькові — Картель, по матері — Іванченко, по чоловікові — Іванова.

1957 року закінчила історичний факультет Київського університету. Була на журналістській роботі: у червні — жовтні 1957 року — завідувач відділу інформації редакції газети «Молодь України», у 1957—1965 роках працювала в редакції іномовлення Українського радіо.

1966 року стала членом КПРС.

1967 року закінчила аспірантуру Київського університету. Того ж року захистила кандидатську дисертацію «Місце Михайла Драгоманова у суспільно-політичному русі Росії та України в другій половині 19 століття».

За публікації, присвячені Михайлові Драгоманову, зокрема повість «Передчуття весни» (1970), монографію «Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (друга половина 19 століття)» (1971), роман «Клятва» (1971), зазнала критики партійного та радянського керівництва.

Від 1967 року викладала в Київському університеті: у 1967—1987 роках — асистент, старший викладач, доцент кафедри історії України, у 1987—1993 роках — доцент кафедри історії народів Росії.

Від 1994 року — доцент, від 1996 року — професор кафедри теорії та історії культури України Київського інституту культури (нині — Київський національний університет культури і мистецтв).

Від 1996 року — професор і завідувач кафедри суспільних наук Київського міжнародного університету.

У 1994—1996 роках була головою Київської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.

Від 1998 року голова благодійного братства святої княгині Ольги при Українській православній церкві Київського патріархату.

Раїса Іванченко захоплюється малюванням і вирощуванням помідорів.

• Батько Петро Силович Картель (1904—1990) — учитель української мови та літератури.
• Мати Ганна Михайлівна Іванченко (1912—2004) — медсестра.
• Чоловік Георгій Тихонович Іванов (1929—1988) — кандидат філософських наук, доцент Київського педагогічного інституту.
• Дочка Людмила Георгіївна (1960) — кандидат історичних наук, професор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, дружина директора Інституту історії України НАН України академіка В. А. Смолія.
• Онук Андрій Смолій — український громадський діяч, політичний експерт, юрист-міжнародник, кандидат юридичних наук.

Друкується від 1957 року.

Автор книг:

• «Клятва» (1971)
• «Любити не просто» (1976)
• «Не розминайсь із собою» (1980)
• «Гнів Перуна» (1982)
• «Золоті стремена» (1984)
• «Сіті життя і смерті» (1986)
• «Зрада, або як стати володарем» (1988)

Історична повість «Передчуття весни» (1970) та роман «Клятва» (1971) — про життя і творчість Михайла Драгоманова.

Збірки повістей і оповідань «Любити не просто» (1976) і «Не розминись із собою» (1980) присвячено морально-етичним проблемам сучасності.

Своєрідною тетралогією про Київську Русь, її міжнародні зв'язки є романи «Гнів Перуна» (1982, 1985), «Золоті стремена» (1984), «Зрада, або Як стати володарем» (1988) та «Отрута для княгині» (1995). З їхніх сторінок постають образи видатних державців Діра і Аскольда, Рюрика, Олега, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Данила Галицького, Олександра Невського, відомих мислителів Нестора Літописця, Іларіона, Кирила і Мефодія та ін.

Окремі твори Раїси Іванченко перекладено російською і вірменською мовами.

Автор циклу радіопередач «З історії української державності» (1993—1994, 2001), «Історія без міфів» (2001—2003) та ін.

За участі Іванченко підготовлено кілька історико-документальних телефільмів: «Драгоманов», «Титан», «Історія Чорноморського флоту» (усі — 1995) та ін.

• 1996 — Шевченківська премія за тетралогію про Київську Русь: «Зрада, або Як стати володарем», «Гнів Перуна», «Золоті стремена», «Отрута для княгині» .
• 2004 — орден «За заслуги» III ступеня.
• 2004 — орден святої Великомучениці Варвари.
• 2007 — орден «За заслуги» II ступеня.
• Медалі «За трудову доблесть», «Ветеран праці» (1986).

• Л. О. Сморж. Іванченко Раїса Петрівна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
• Турбай І. Г. Іванченко Раїса Петрівна // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 292—293.
• Ясь О. В. Іванченко Раїса Петрівна // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 406—407.
• Шевченківські лауреати. 1962–2007: Енциклопедичний довідник / Автор-упор. М. Г. Лабінський; вступ. слова І. М. Дзюба, Р. М. Лубківський. — 2-ге вид., змін. і доп. — К.: Криниця, 2007. — 768 с. — ISBN 978-966-7575-81-6.  — С. 231—232.
• Раїса Іванченко: Біобібліографічний довідник. — К., 2003.
• Хто є хто в Україні. К, 2000. — С.177

• Раїса Іванченко. Київська Русь: початки української державності
• Політична Україна сьогодні
• Національна спілка письменників України. Письменницький довідник