Oleksandr Anurov

Олекса́ндр Гера́симович Ану́ров (Онуров; 21 квітня 1914, Костянтинівка, Сантуринівська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 3 жовтня 1995, Київ, Україна) — український актор, Народний артист Української РСР (1976).

1932 року закінчив Київський художній інститут, у 1936—1939 роках служив в армії.

Працював у театрах:

• 1933—1936 — Вседонецький музично-драматичний театр (Маріуполь),
• 1939—1942 — Центральний театр Радянської армії, Москва,
• 1942—1944 — Театр Червоної армії Південно-Західного фронту,
• 1944—1953 — Одеський театр Червоної армії,
• 1953—1995 — актор Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки.

• 1956 — «Полечко-поле»,
• 1957 — «Правда» — Дзержинський,
• 1958 — «НП. Надзвичайна подія»,
• 1958 — «Прапори на баштах»,
• 1958 — «Проста річ»,
• 1958 — «Вогняний міст»,
• 1959 — «Це було весною»,
• 1960 — «Врятуйте наші душі»,
• 1960 — «Кров людська — не водиця» — Симон Петлюра,
• 1960 — «Фортеця на колесах»,
• 1961 — «З днем народження»,
• 1962 — «Останні»,
• 1964 — «Зірка балету»,
• 1965 — «Хочу вірити»,
• 1968 — «Гольфстрім», в епізоді,
• 1968 — «Розвідники» — Клим Петрович
• 1970 — «Шлях до серця»,
• 1971 — «Де ви, лицарі?»,
• 1972 — «Пізнай себе»,
• 1972 — «Сімнадцятий трансатлантичний»,
• 1972 — «Не пройде і року…»,
• 1974 — «Важкі поверхи»,
• 1975 — «Народжена революцією», «Шість днів», 5 серія,
• «Дума про Ковпака» — 1973, 1975, 1976,
• 1977 — «Талант», в 4-й серії,
• 1978 — «Господиня» (фільм-спектакль),
• 1979 — «Прихована робота»,
• 1981 — «Жінки жартують серйозно»,
• 1981 — «Старі листи»,
• 1981 — «Танкодром»,
• 1982 — «Ніжність до ревучого звіра»,
• 1982 — «Шпаки»,
• 1983 — «Довге відлуння» (по твору Анатолія Михайленка),
• 1992 — «Про безтямне кохання, снайпера та космонавта».

• Давид Васильєв «Давним-давно» Олександра Гладкова, 1955,
• Солоний — «Три сестри» Антона Чехова, 1955,
• «Дерева помирають стоячи» Алехандро Касони, 1956,
• Беркут — «Гроші» Анатолія Софронова, 1956,
• Джонатан — «У пущі» Лесі Українки, 1957,
• Ружевський — «Соло на флейті» Івана Микитенка, 1959,
• Серебряков — «Дядя Ваня» Чехова, 1960,
• Орел — «Нас десь чекають» Олексія Арбузова, 1963,
• Лагунов — «Іду на грозу» Данила Граніна, 1963,
• Кліщ — «На дні» Максима Горького, 1963,
• Микола Жученко — «Київський зошит» Вадима Собка, 1963,
• Трохим — «Шануй батька свого» Віктора Лаврентьєва, 1964,
• Альба — «Дон Карлос» Фрідріха Шиллера, 1965,
• Коваленко — «Далекі вікна» Вадима Собка, 1967,
• Олександр Машков — «Традиційний збір» Віктора Розова, 1967,
• Лихобор — «Друге побачення» Собка, 1972,
• Доктор Макаров — «Варвари» Максима Горького, 1974,
• Прохор — «Генерал Ватутін», Любомира Дмитерка, 1974,
• Розкудланий чоловік — «Вечірнє світло» Арбузова, 1975,
• Шабельський — «Іванов» Антона Чехова, 1976,
• Доктор Бергман — «Надіятися» Юрія Щербака, 1979,
• Дід — «Не був, не входив, участі не брав» Юрія Макарова, 1982,
• Доролнов — «Пізнє кохання» Олександра Островського — 1982,
• Веллер Мартін — «Гра в джин» Дональда Кобурна, 1984,
• Корній Яковлєв — «Я прийшов дати вам волю» Василя Шукшина, 1984,
• Кукін — «Жанна» Олександра Галіна, 1989,
• Отець Віссаріон — «Савва» Леоніда Андреєва, 1990.

• «За оборону Сталінграда» — 1942,
• «За перемогу над Німеччиною» — 1945,
• «За доблесну працю» — 1965,
• орден «Знак Пошани» — 1967 та 26 мелали СРСР,
• Народний артист Української РСР — 1976

Дружина — Предаєвич Віра Леонідівна (1928—2003). Українська актриса театру і кіно. Народна артистка України (1996).

Син — Ануров Олександр Олександрович (1964—2015). Актор театру і кіно. Театральний режисер.

• Ануров Олександр Герасимович на сайті Kinopoisk
• Прес-центр
• Кіно-театр (рос.)
• Ануров (Онуров) Олександр Герасимович (рос.)