Kasper Nahaj

Каспер Нагай (пол. Kasper Nahaj, лат. Gaspar Nahaius; сер. XVI століття — 6 грудня 1613, Сандомир) — єзуїтський місіонер і богослов татарського (судячи з прізвиська, ногайського) походження, що спричинився, з-поміж іншого, до конверсії в католицтво низки руських (українських) православних князів. Палкий проповідник унії.

Ще хлопчаком втрапив у полон до подільського воєводи Єжи Язловецького після розбиття якогось татарського чамбулу. Виховувався при магнатському дворі Я. Тарновського. Відданий до школи в Переворську, де вчився упродовж семи літ граматики й гуманітарних наук, стільки ж студіював у Краківській академії, де здобув ступінь бакалавра. Слухав приватні курси філософії в Римі, пізніше долучився до ордену єзуїтів (21 вересня 1582) й, відбувши пробацію, вступив до Collegium Romanum, де упродовж 3 років вивчав богослов'я. В 1584 на запрошення латинського архієпископа Яна Димітра Соліковського до Львова прибули перші п'ятеро єзуїтів, серед них Каспер й Бенедикт Гербест. Попервах вони мешкали в архієрейському палаці, згодом у будинку, що його дала чи винайняла їм побожна львівська патриціянка Зофія Ганльова. Не маючи власного місця для молитов, монахи здійснювали відправи у «жебрацькій» каплиці катедрального собору, слухали сповіді й давали лекції: з моральної теології клірикам та катехизису всім охочим. Нагай до того ж доводився особистим духівником польської шляхтянки Ельжбети Сенявської. Хіротонізований 1 квітня 1586 в Кракові, після чого викликаний єзуїтським провінціалом до Ярослава.

Каспер Нагай охопив завзятою і ревною місіонерською працею терени Волині, Поділля, Галичини і навіть Молдови. Був капеланом обозовим. Підтримував будівництво львівського єзуїтського колегіуму, орденської резиденції при луцькому біскупові Бернарді Мацейовському (1592) та осередку в Кам'янець-Подільському. Переконав Станіслава Стадницького стати жертводавцем.

Саме він умовив перейти до латинства двох синів Костянтина Василя Острозького, Януша та Костянтина, тож їхній відданий православ'ю батько татарина, певно, ненавидів. У 1594—1595 рр. спільно з М. Лятерном навернув підляського воєводу Януша Заславського з родиною й, за даними К. Несецького, волинського князя Петра Збаразького з жінкою, а в 1595 — руського воєводу Костянтина Вишневецького. Плідна діяльність була належне відзначена: 4 серпня 1596 у краківському костелі святої Варвари за участі провінціала єзуїтів в Речі Посполитій Бернарда Конфалоньєрі Нагай склав четвертий обіт професса і в такий спосіб увійшов до складу еліти Товариства Ісуса; цьому не завадило навіть його «скіфське» походження.

Як засвідчує лист Станіслава Жолкевського до Яна Замойського від 25.07.1594, Каспер Нагай був «здавна» обізнаний з унійною ініціативою. У липні 1594 він вів таємні переговори у Бересті з київським митрополитом М. Рагозою, єпископами І. Потієм та К. Терлецьким. Безпосередньо перед самим собором єзуїт прибув до Луцька, де укупі з Бернардом Мацейовським упродовж двох місяців вів приготування. Сюди ж, до заміської резиденції в Кам'янці, явились владики-уніати. Вони, за одними даними, прийняли католицький символ віри, за іншими — «генеральну сповідь» від Нагая. Було відслужено руську літургію в латинському храмі з проповіддю К. Нагая по-польськи й латинську в православній церкві, яка завершилась казанням по-руськи.

Єзуїтів — П. Скаргу, К. Нагая, М. Лятерну та Ю. Раба — запросили на унійний собор у Бересті, вірогідно, як теологічних експертів католицьких ієрархів, але справа до диспутів з опонентами не дійшла. Лятерна й Нагай «товаришували» Я. Д. Соліковському. В листі Петра Аркудія до Клаудіо Аквавіви (10.11.1596 р.) вміщене свідчення, що після собору Каспер воротився до Луцька, де в латинській катедрі відбулася святкова літургія за участю К. Терлецького. На ній богослов виголосив свою проповідь.

Історик Вацлав Собеський вважав К. Нагая за «Христового контряничара» (пол. Chrystusowy kontrjanczar), який, на його думку, плекав мрію звільнити Константинополь з-під влади турків-османів і відродити єдність християнської церкви.