Herman Baranovskyi

Ге́рман Олексі́йович Барано́вський (15 серпня 1926, Кам'янець-Подільський — 16 березня 2007) — український фахівець у галузі радіозв'язку. Кандидат технічних наук (1980).

Народився в родині агронома. 1933 року сім'я переїхала в Житомир. Навчався у середній школі в Житомирі. Від вересня 1941 року продовжував навчання у селищі Башанта Калмицької АРСР, куди евакуювалася сім'я Барановських. Після закінчення дев'ятого класу працював на різних роботах у сільському господарстві. Через окупацію німцями Башанти школу не закінчив.

Після окупації пішов добровольцем до армії у березні 1943 року. На фронті був тяжко поранений і у січні 1944 року повернувся до матері, що працювала в Башанті. Відразу став до роботи в місцевому районному комітеті комсомолу інструктором.

Улітку 1944 року склав іспити за середню школу екстерном і у вересні вступив до Московського інституту інженерів зв'язку, який закінчив влітку 1949 року.

Працював у Московському науково-дослідному інституті № 885 (нині Науково-дослідний інститут приладів). Починав техніком, 1948 року став начальником лабораторії.

Далі працював на заводі № 285 (нині Харківський приладобудівний завод імені Тараса Шевченка). Від 1956 року був на цьому заводі головним конструктором.

Від 1959 року начальник комплексу — головний конструктор Харківського особливого конструкторського бюро № 692 (нині ВАТ «ХАРТРОН»).

Від 1968 року директор Української філії Науково-дослідного інституту вимірювальної техніки (нині АТ «НДІ вимірювальної техніки», Харків). Від 1986 року — провідний науковий співробітник.

Напрями наукової діяльності Барановського: розробка, виробництво, впровадження систем радіотехнічного керування та траєкторії вимірювань польоту під час льотних випробувань балістичних і крилатих ракет.

Від 1948 року учасник розробки радіомаяків і систем повного радіокерування для балістичних ракет дальністю польоту від 600 до 7000 км.

Усі наукові праці засекречені.

Автор спогадів «Перейдена нива» (Харків, 2001).

Автор публікацій у періодиці з історії вітчизняної ракетної техніки.

1983 — Державна премія СРСР у галузі науки й техніки за створення спеціальної радіосистеми (у складі авторського колективу).

Має державні нагороди СРСР за виробничі досягнення й участь у війні — п'ять орденів, медаль «За відвагу» та інші медалі.

Почесні звання: почесний радист СРСР, ветеран космічної галузі України.

• Лапідус Б. Г. Барановський Герман Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. — С. 232.
• Барановский Г. А. История развития НИИРИ. — Харьков, 1991.
• 50 лет впереди своего века (1946—1996). — Москва, 1998.
• Черток Б. Е. Ракеты и люди. — Москва, 1999.

• Біографічна довідка Барановського Германа Олексійовича
• Герман Барановський. Перейдена нива
• До 90-річчя від дня народження головного конструктора систем радіотехнічного управління і траєкторних вимірювань Г. О. Барановського // Державне космічне агентство України
• Барановський Г. О. Мої зустрічі з С. П. Корольовим // Університети. — 2007. — № 3.
• Щит і меч Вітчизни // Демократична Україна