Borys Tkachenko

Бори́с Дани́лович Ткаче́нко (25 січня (6 лютого) 1899(18990206), Харків — 23 грудня 1937, в'язниця НКВС СРСР, Київ) — український мовознавець-україніст доби Розстріляного відродження, перекладач класичної літератури. Співупорядник «Українського правопису» 1928, забороненого радянською владою. Учень Леоніда Булаховського й Олекси Синявського. Батько філолога Ореста Ткаченка.

Жертва сталінського терору.

1923 закінчив Харківський інститут народної освіти.

Від 1927 — старший науковий співробітник Харківської філії Інституту мовознавства АН УСРР. Одночасно — викладач української мови в Комуністичному університеті та Всеукраїнському інституті підвищення кваліфікації педагогів. Пізніше — консультант-коректор Партвидаву ЦК КП(б)У.

1937 група НКВС СРСР доправила Ткаченка з помешкання, трійка НКВС постановила убити мовознавця. Реабілітували самі комуністи 1957 року.

Син Орест Борисович Ткаченко у 12-річному віці виключений з піонерської організації, зазнав знущань і переслідувань від окупаційної московськоївлади. Після Другої світової війни теж став мовознавцем.

Праці з української діалектології, сучасної української літературної мови (граматика, лексикологія, стилістика), лексикографії, правопису.

Співупорядник «Українського правопису» 1928 року.

Співавтор «Загального курсу української мови» (разом із Майком Йогансеном, кілька видань у 1920-х), «Практичного російсько-українського словника» (у співавторстві з Майком Йогансеном, Костем Німчиновим, Миколою Наконечним, 1926 року).

Під керівництвом Леоніда Булаховського здійснив першу спробу створення окремого спеціального курсу стилістики української мови. Це був «Нарис української стилістики» (5 лекцій), написаний Борисом Ткаченком і 1929-го виданий у Харкові. І хоч у праці простежувалося використання положень «Французької стилістики» Шарля Баллі, новаторська цінність її полягала у висвітленні стилістичних явищ української мови, залученні широкого матеріалу з художньої літератури, фольклору, народно-розмовної мови тощо.

Автор статей з лексикології і діалектологічної морфології, зокрема про м'яку відміну прикметників.

Перекладав красне письменство з чужих мов:

• англійської — Едгар По;
• французької — Проспер Меріме;
• німецької — Ніколаус Ленау;
• російської — Олександр Пушкін, Лев Толстой, Олексій Толстой, Антон Чехов.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина.
• Лукінова Т. Б. Ткаченко Борис Данилович // Українська мова: Енциклопедія. — К., 2000. — С. 635.
• Німчинов К. Т., Наконечний М. Ф., Ткаченко Б. Д., Йогансен М. Г. Практичний російсько-український словник, 1926