Весело́вська Зінаїда Миколаївна (21 червня (4 липня) 1900(19000704), Харків, Російська імперія — 28 червня 1986, Харків, УРСР) — український мовознавець. Кандидат філологічних наук (1939).

Біографія

Закінчила Харківський ІНО (1923), де відтоді працювала: 1928–1930 — науковий співробітник, 1931–1934 — науковий співробітник Харківської філії Інституту мовознавства.

Викладала у Харківському педагогічному інституті іноземних мов (1934–1956, з перервами) та Харківському університеті (1951–1955, 1960–1961).

Досліджувала питання акцентології, зокрема історичної, лексикології, лінгвостилістики. Підготувала розділ «Інтонація» у колективній праці «Підвищений курс української мови» (Харків, 1931).

Праці

Мова «Лексикону» Памви Беринди // Зап. Істор.-філол. відділу УАН. 1927. Кн. 13—14;
Мова Г. Квітки-Основ'яненка // Наук. зап. Харків. н.-д. катедри мовознавства. Х., 1927;
Народна українська й російська термінологія культури конопель та льону. Х., 1929;
Український наголос у «Лексиконі» П. Беринди // Зап. Істор.-філол. відділу УАН. 1929. Кн. 21—22;
Нарис фонетики і морфології робітничої мови. Х., 1934;
Зміни в наголосі дієслів 2-ї дієвідміни на -и— у східнослов'янських мовах // Наук. зап. Харків. пед. ін-ту іноз. мов. 1958. Т. 4;
Дублетні наголоси в сучасній українській літературній мові // УМШ. 1960. № 2; Наголос у східно-слов'янських мовах початкової доби формування російської, української та білоруської націй (кін. XVI — поч. XVIII століть). Х., 1970.

Література

С. Б. Глибицька Енциклопедія сучасної України. — Т. 4. — Київ, 2005., стор. 307.
Муромцев І. В. Веселовська Зінаїда Миколаївна // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9., с. 63.