Vladyslav Luchytskyi-Danchenko

Владисла́в Лю́двикович Лучи́цький-Да́нченко (псевдонім — Володимир Данченко; 1 серпня 1880(18800801), Київ — 1960-і роки, Київ) — український актор і режисер, заслужений артист УРСР (1947).

1894 — закінчив київську гімназію.

З цих пір був суфлером, хористом і актором трупи Панаса Сак­саганського.

1899—1902 — працював у трупі К. Деркача в Мелітополі, Запоріжжі і Сімферополі.

Від 1903 — працював у трупах І. Науменка, О. Глазуненка, М. Кропивницького.

1910, 1912—1913 — у трупі Б. Оршанова-Лучицького.

1918—1920 — у театрі Ю. В. Шумського в Херсоні.

1920—1923 — у лавах Червоної армії, партизанах, зокрема грав у Партизанському театрі в Олешках.

1923 — організував театр у Великій Олександрівці, який до 1930 року обслуговував села і містечка Херсонщини.

1930—1937 працював в Одеському театрі «Санкультура», Донбаському театрі «СОЗ», Криворізькому українському театрі ім. Жовтневої революції.

1936—1958 — працював у Херсонському українському музично-драматичному театрі. На сцені цього театру 1949 року поставив «Назар Стодоля» Т. Шевченка.

• Городничий, Земляника («Ревізор» М. Гоголя)
• Платон Кречет, Берест, Бублик, Галушка, Дід-Рибалка («Платон Кречет», «В степах України» О. Корнійчука)
• Нечипір («Весілля в Малинівці» О. Рябова)
• Вершинін («Бронепоїзд 14-69» В. Іванова)

Син антрепренера Людвика Лучицького.

Брат Болеслава Оршанова-Лучицького і Катерини Лучицької, дядько Анжеліни та Бориса Лучицьких.

• Лучицький-Данченко Владислав Людвикович / Г. В. Самойленко // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України; співголова І. М. Дзюба. — Київ, 2017. — Т. 18. — С. 175 [1]
• Г. В. Самойленко. Розвиток театрального мистецтва на Чернігівщині // Література та культура Полісся. — Вип. 65. — Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2011
• Самойленко Г. В. Театральна ро­­дина Лучицьких і Ніжинський драматичний театр // Поляки в Ніжині: Культура. Освіта. Наука. Ніжин, 2010. Вип. 4.