Vasyl Haleta

Галета Василь Федорович — український поет (6.01.1926 — 14.03.1988)

Народився в селі Кривуха Дубенського району Рівненської області 6.01.1928 року у селянській родині.

У 15-ти річному віці вивезений до Німеччини. Після звільнення пішов на фронт добровольцем, воював у мінометній роті, був поранений, після лікування вже механіком-водієм Т-34. Отримав бойові нагороди медаль «За відвагу» та «За перемогу над Німеччиною».

Навчався у Дубенському педагогічному училищі, де на другому курсі в 1948 році був заарештований НКВС та засуджений на 25 років як «ворог народу».

Перебував у таборах міста Інта (Комі АРСР) де працював у шахті, звільнений через 7 років у зв'язку з розвінчанням культу особи Сталіна. Улітку 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення виїхав до батьків на Рівненщину. Був пов’язаний з Я. Гасюком, який доручив йому роздобути чисті паспортні бланки та за можливістю налагодити зв’язки з оунівським підпіллям.

Працював спочатку в Дубенській автоколоні, потім в промкомбінаті.

За роки перебування на Півночі написав і зумів зберегти цілий зошит своїх віршів. У цих талановитих поетичних рядках йому вдалося донести ту найзаповітнішу мрію про свободу і щастя, з якою жили і страждали тисячі українців, що перебували в рабстві на чужині за колючими дротами ГУЛАГу. До кінця життя В. Ф. Галета домагався реабілітації, але довідка з Верховного суду прийшла вже після його смерті.

Неодноразово звертався у Верховний суд добиваючись реабілітації.

Помер 14.03.1988 року, не доживши до реабілітації два місяці.

1995 року в Державному історико-культурному заповіднику міста Дубно започатковано іменний фонд поета. Одназ вулиць міста носить його ім'я.

У 1998 році на фасаді Дубенського педагогічного коледжу РДГУ по вул. Свободи, 44, відкрито меморіальну табличку.

Автор збірок «Невільничі струни» (1990), яка вийшла російською мовою у перекладі Віктора Того у 1992 р., «Етап» (1992), які вийли у світ стараннями поета М.Пшеничного.

За життя уродженець села Кривуха Дубенського району не опублікував жодного рядка. Головною причиною такого замовчування стали національні прояви українця. Перебуваючи в таборах, написав ряд віршів, в яких гостро та влучно викривав московсько-більшовицьку гулагівську систему, наприклад "Байка".

У поезії В. Галети «Де владу держать деспоти, тирани» трагізм ситуації перекладач підсилює словом рани:

"Де владу держать деспоти, тирани

Де глухо дзвонять на руках кайдани."

У поезії «Матері» долю сина автор порівнює з гіркою рутою:

"…Недолю сина ти в сльозах скупала,

Які лилися, мов живі потоки.

Терпіла ти, як Мати, — не питала:

«Де край стражданням? Як ще довго? Доки!?»

Як хрест терпінь, несла ти горе люте,

Що через вінця серця полилося.

І доля сина — жмут гіркої рути —

Упала сріблом на твоє волосся…"

( Iнта, 16.01.1955 р).

"Село. Вечоріє… Сніжинки лапаті

Повільно кружляють — крилаті, пухкі…

І тихо сідають на поле, на хату,

На колики тину, на сосни стрункі...

Вже світиться в хаті. Віконця маленькі

Ожвавлено, ніжно моргають — зовуть...

Колодязь скрегоче... сніжинки біленькі

Кружляють, спадають, встеляючи путь..."

(1955р)

"Та я не один тут. Тут тисячі смілих,
Тут тисячі кращих дочок і синів,
Що з вірою в серці, в думках легкокрилих
Шукають шляхів і доріг до щасливих,
До радісних, в світі не бачених днів..."

(Галета В. «Та я не один тут»//З облоги ночі: Зб. Невільничої поезії України 30-80 рр. — К.,1993. — С.96)

І як ім’я, батьками дане,

Перечеркнули з краю в край

Та на поношені жупани

Нашили латку…

Документальний фільм до ювілею поета із серії «Скарби заповідника» (https://www.youtube.com/watch?v=-9TMtustnwI)

• http://archive.khpg.org/index.php?id=1233416874
• https://www.youtube.com/watch?v=-9TMtustnwI
• https://static.7x7-journal.ru/filestorage/2015-05-22/103381_Каганцов_книга_вся(1).pdf