Valery Ananyev

Валерій Ананьєв (нар. 14 липня 1993) — український військовик, ветеран російсько-української війни, письменник, блогер і мандрівник.

Служив у ЗСУ п'ять років, з них два — в зоні бойових дій на Донбасі. Служив у 25-й десантній бригаді.

Відомий своїми публікаціями у Facebook та відеороликами в Youtube, у тому числі про війну на сході України та пішу прощу по Дорозі святого Якова довжиною у 1800 кілометрів. 13 серпня 2018 року вийшла його перша художня книга «Сліди на дорозі», частина подій якої відбувається на Донбасі, під час війни. Книга стала бестселером, та однією з найпопулярніших книг в Україні у 2019 році.

14 липня 2011 року Валерій Ананьєв досяг свого повноліття і наступного дня пішов у військкомат та написав рапорт, що бажає служити у ВДВ (Високомобільні десантні війська). Через два місяці він став військовослужбовцем у 25 ОВДБр.

Війна на сході України

У 2014 році, коли до кінця контракту Валерія залишалося півроку, російські війська окупували Кримський півострів, а пізніше і частину Донецької та Луганської області. 8 березня 2014 Валерій отримав свій перший бойовий наказ. Як солдат 25-ї десантної бригади потрапив на фронт під Слов'янськ. Влітку 2014 року за вбивство Валерія, одним з командирів терористичної організації ДНР, була призначена грошова винагорода, тоді і з'явився псевдонім «Ананьєв». На питання журналістів про цю подію Валерій відповідав: «Щоб через мене не змогли знайти моїх близьких та нанести їм шкоду». Після закінчення контракту, він залишився в армії ще на два роки, без підписання нового. В інтерв'ю Громадське ТБ, Валерій сказав, що: «Залишився тому, що відчував відповідальність і провину за те, що відбувається».

Весь час в АТО вів відеоблог, намагаючись показати армію такою як вона є: не перебільшуючи жахи війни і не применшуючи недоліки командування. Публікував відео з передової: про взяття Слов'янська, результати боїв, обстріли, армійське життя.

У 2016 році був шпиталізований. Проходив лікування спочатку у Дніпрі, потім у Старокостянтинів Хмельницької області, далі в Одесу, де отримав виписку про непридатність до служби по стану здоров'я та був звільнений з лав ЗСУ. Переїхав до Києва та почав працювати в ІТ компанії. Пропрацювавши там півроку, пішов та зайнявся різними підробітками, як, наприклад, ведучий спортивних заходів. Після звільнення з армії був змушений продовжити лікування, так як мав фізичні та психологічні проблеми, але до лікарів більше не звертався. Так як за його словами: «Єдиний лікар, який здатен мені допомогти — це я сам».

Проща

У 2017 році як лікування Валерій Ананьєв обрав пішу подорож із Парижа до мису Фістерре, через Францію та Іспанію стародавнім паломницьким шляхом святого Якова  — Ель Каміно де Сантьяго. З військовим наплічником за спиною, без знання мови та мінімально необхідною кількістю грошей Валерій вийшов із Парижа та пішов на південь. Дійшовши до міста Санте, попрямував на захід, до Атлантичного океану і пішов вздовж узбережжя океану через заповідник Ланд де Гасконь, перейшов кордон Іспанії і продовжив шлях вздовж океану по Кантабрійському хребту, на захід. Перейшовши гори, знову направився на південь, відвідавши місто Сантьяго-де-Компостела, звідки пішов далі на захід до Мису Фіністерре. Загалом Валерій подолав 1811 кілометрів виключно пішки. Усю свою подорож він фільмував та описував в публікаціях на Facebook. Його подорож у форматі 14-ти серійного фільму опублікована на його каналі в Youtube. Пройшовши через Францію та Іспанію до мису Фіністера встановив на цьому «краю світу» український прапор, який підписаний українцями на Майдані Незалежності у Києві.

Вихід книги

У 2015 році Валерій почав писати книгу. На війні не було можливості повноцінно займатися цим. Після звільнення, було декілька спроб продовжити роботу, але проблеми зі здоров'ям заважали. І тільки після пішої подорожі Валерій зміг закінчити книгу про війну на Донбасі «Сліди на дорозі». Процес написання був для автора важким. На початку лютого 2018 року рукопис було завершено і почалась підготовка до друку.

Після декількох зустрічей з представниками різних видавництв, у тому числі з монополістами українського книжкового ринку, які хотіли надрукувати його книгу, Валерій був категорично проти співпраці з будь-ким. Він оформив себе, як видавця і заручившись підтримкою близьких друзів, надрукував її. 13 серпня 2018 року книга надійшла у продаж та одразу стала бестселером. За перші три тижні було розкуплено увесь 5-ти тисячний тираж, що є величезним успіхом для українського книжкового ринку.. З вересня розпочався всеукраїнський тур автора на підтримку своєї книжки.

Оглядач сайту mrpl.city Іван Синєпалов розташував роман на 10 місці у переліку найкращих книжок, виданих українською мовою у 2018 році. На його думку, «З поправкою на епоху, „Сліди на дорозі“ цілком можна сприйняти за запізніле продовження „Холодного Яру“ — той самий художньо-документальний стиль і та сама здатність на кількох сторінках так прив'язати читача до співслужбовців автора, що кожна смерть стає і твоєю особистою маленькою втратою».

Затримання

10 вересня 2018 року був затриманий поліцією у Дніпрі, перед презентацією власної книги «Сліди на дорозі». За даними з поліції, Ананьєва затримали для проведення слідчих дій у справі щодо побиття людини, яке сталося у січні 2016 року. 5 жовтня 2018 року всі звинувачення з Валерія були зняті.

У березні 2018 року зустрів на одній з вулиць італійського міста Верона кремлівського пропагандиста Артема Шейніна та після словесної перепалки назвав його пропагандистом війни, з вини якого по обидва боки вмирають люди, і кілька разів плюнув йому в обличчя.

У червні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.

У своєму дописі в соцмережі зазначив, що російськомовним став лише в 10-му класі, а нині повернувся до рідної мови.

• Пам'ятний знак «За воїнську доблесть» (2014)

• Валерій Ананьєв — блог на Обозреватель

Інтерв'ю

• В.Кіртока, Десантник Валерій Ананьєв: «за 68 днів я пройшов по Франції та Іспанії 1811 кілометрів. Зустрічав і німців, і поляків, і американців, і жодного росіянина, хоча мені казали, що їх там бачили» // Цензор.нет, 14 вересня 2017
• Валентина Емінова, Проща воїна: Що український десантник знайшов на краю землі // depo.ua, 27 вересня 2017
• После войны я вытянул себя сам, — Валерий Ананьев | Громадське радио. Громадське радіо (ru). Процитовано 2019-04-07. 
• Валентина Ємінова (2017-08-02). Той самий Валера Ананьєв з ПДВ: про те, чому пішов з армії, найбільший страх у житті і дівчину своєї мрії (ru). depo.ua. Процитовано 2017-11-06. 
• Шрамович, В'ячеслав (2018-10-18). "На війні класно, інакше б люди не воювали" - десантник-письменник Валерій Ананьєв (uk). Процитовано 2019-04-08.