Semen Krupnyk

Семе́н Самі́йлович Кру́пник (5 квітня 1928, Вінниця, УРСР, СРСР — 2 грудня 2008, Одеса, Україна) — радянський і український актор театру і кіно. Народний артист України (1993). Присвятив життя театру Одеси в 1960-1990-х роках.

Закінчив авіаційний технікум, поступив на вечірнє віддлення МАТІ, не закінчивши, переходить в театральне училище ім. Щукіна, працював на вертольотному заводі.

Акторську роботу розпочав у Челябінському театрі музичної драми (1955—1960).

1960 року почав працю актором Одеського театру музичної комедії, 1990 — як актор Одеського російського драматичного театру ім. Іванова.

Товаришував з одеським актором Михайлом Водяним, ім'я котрого носить Одеський театр музичної комедії, кілька років працював у музичному театрі «Рішельє».

У кіно почав зніматися 1963 року, знявся у 31 кінострічці. Відомість як кіноактору приніс фільм 1965 року «Ескадра повертає на захід» — зіграв роль матроса Фукса.

Брав участь у багатьох програмах та документальних стрічках, присвячених Одесі, виступав на Гуморині.

Разом з дружиною Оленою Василівною виховали двох синів.

Знімався у фільмах:

• «Мрії назустріч» (1963, журналіст Сантос Рем)
• «Тиха Одеса» (1967, Фалін)
• «Якщо є вітрила» (1969, Ілля Семенович, керівник постачання)
• «Небезпечні гастролі» (1969, «Алі-Баба аравійський, маг та чарівник індійський» — разом з Володимиром Висоцьким і Бориславом Брондуковим, зіграв роль Алі-Баби)
• «Море нашої надії» (1971, працівник пароплавства)
• «Здрастуйте, лікарю!» (1971 — товариш Олександра, серед акторів — Микола Волков-ст.)
• «Факір на годину» (1972, Кулик-Куликовський, конферансьє, реж. Д. Нижниківська)
• «Прощавайте, фараони!» (1974, продавець, режисери В. Винник, Давид Черкаський)
• «Місто з ранку до опівночі» (1976, батько біля пологового будинку)
• «Чарівний голос Джельсоміно» (1977, продавець)
• «Де ти був, Одіссею?» (1978, комісар французької поліції безпеки)
• «В одне прекрасне дитинство» (1979, фотограф)
• «Вторгнення» (1980, фотограф)
• «Депутатська година» (1980, будівельник)
• «Про тебе» (1981)
• «Бережіть жінок» (1981, Микола Миколайович — батько Люби)
• «Довгий шлях в лабіринті» (дід з онуком у поїзді, 1981)
• «Весільний подарунок» (1982)
• «Трест, що луснув» (1982, серія «Поросяча етика» — негр Мера)
• «Зелений фургон» (1983)
• «Серед тисячі доріг» (1983, актор театру музкомедії)
• «Спокуса Дон-Жуана» (1985 — Соломон)
• «А чи був Каротин?», 1989)
• «Дежа вю» (1989, професор психіатрії)
• «Обережно: відьми!» (1990 — лікар-психіатр, режисер О. Амелін)
• «Блукаючі зірки» (1991, глядач)
• «Повернення „Броненосця“» (Білорусь — Росія, 1996)
• «Кредитка» (2004, реж. Л. Павловський)
• «Мелодія для катеринки» (2009, режисер Кіра Муратова) та ін.

• Газета по-українськи
• http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/sov/2259/bio/

• Крупник Семен Самійлович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 622.