Pyotr Saburov

Сабуров Петро Федорович (1746-не раніше 1805) — слобідсько-український губернатор в 1798—1800 роках, будівельник Сабурової дачі (м. Харків).

Народився сім'ї бригадира Федора Васильовича Сабурова (1717-90) та його другої дружини Надії Іванівни (1725-86), уродженої Каминіної. У Петра Федоровича були брати: Олексій Федорович (дійсний таємний радник), Іван Федорович (генерал-майор), Василь Федорович (бригадир).

До 1770 року Петро Федорович перебував на військовій службі в Ізмайловському лейб-гвардії полку. Підчас служби мав чини: рядовий (1759), капрал (1761), фур'єр (1762), сержант (1763), підпоручник (1769).

У травні 1770 року влаштувався прокурором Охтирську канцелярію, через три роки ставши губернським прокурором Слобідської України. В 1780 році очолив перший департамент Верхнього земського суду, з 1784 року голова палати кримінального суду.

У червні 1798 року статський радник Сабуров Петро Федорович отримав посаду віце-губернатора в Рязань, де був підвищений в чині до дійсного статського радника.

У грудні 1798 року російський імператор Павло I призначив Петра Федоровича губернатором Слобідсько-української губернії. Обіймав цю посаду до липня 1800 року.

Петро Федорович Сабуров був одружений тричі:

• Перша дружина — Катерина Степанівна Кондратьєва, дочка одного з найбагатших поміщиків Слобожанщини. Родина Кондратьєвих, вельми впливова на Слобідській України, старшинсько-козацька за походженням, її представники майже безперервно займали полковницький уряд в Сумському козацькому полку і епізодично в Охтирському козацькому полку, крім того були старшиною і в других слобідських полках ;
• Друга дружина - Катерина Олексіївна Спиридова (пом. 1778), племінниця адмірала Спиридова Григорія Андрійовича;
• Третя дружина - Ганна Андріївна Суровцова; за заповітом 1803 року передавала цінності в Охтирський Свято-Троїцький монастир.

Завдяки вдалим шлюбам Петро Федорович накопичив солідний стан у 1200 душ.

У трьох шлюбах мав трьох синів і двох дочок, з яких одна була душевнохворою, а інша (Ганна) вийшла заміж за Скалона Олександра Антоновича (1770-1851), який згодом став таємним радником.

Пам'ять про губернатора Сабурова залишилася в назві Сабурової дачі, його заміського палацу в околицях Харкова, яка зважаючи на хворобливий психічний стан дочки, була передана їм у розпорядження місцевого будинку божевільних. Будівля палацу губернатора, підсобних служб та стайні збереглася на території лікарні досі.

• Слобідська Україна
• Харківське намісництво

• http://saburovadacha.org.ua/pages/history/saburov.htm
• Долгоруков П. В. : Российская родословная книга
• Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет его существования, тт. I—II, — X., типография М. Зильберберг и Сыновья, 1905, 1912;