Petro Peliak

Петро Іванович Пеляк (15 листопада 1950, с. Вікторівка, Україна — 22 січня 2022, с. Вікторівка, Україна) — український господарник, меценат, громадський діяч.

Петро Пеляк народився 15 листопада 1950 року у селі Вікторівці, нині Козівської громади Тернопільського району Тернопільської области України.

Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут (1976). Працював заступником головного бухгалтера (1972—1976), головним бухгалтером у колгоспі в родинному селі, начальником ревізійного відділу Козівського районного управління сільського господарства (1986), керівником фермерського господарства «Вікторія-92» (1992—2020, с. Вікторівка).

Делегат щорічних всеукраїнських з'їздів фермерів.

ФГ «Вікторія-92»

Господарство обробляє 2000 га, орендує землі в сусідніх селах; введено до переліку насіннєвих (картопля, ріпак); щороку перемагає на всеукраїнських тендерах із постачання картоплі державним установам.

З ініціативи Петра Пеляка і за кошти високорентабельного господарства зведено: виробничі об'єкти (пилорама, столярний цех, ангари, ремонтні майстерні, млин, склади), спортивний комплекс (команди з волейболу, футболу, великий і настільний теніс, армрестлінг та інші; спортсмени — учасники обласних і всеукраїнських змагань); надають матеріальну і грошову допомогу на встановлення пам'ятника на честь 60-річчя депортації українців з Польщі у с. Вікторівка; Збройним силам України, воїнам АТО, школі, Будинок культури, церкві, жителям похилого віку і самотнім.

• звання «Кращий за професією» на Всеукраїнському огляді-конкурсі працівників АПК (1998),
• іменний годинник від Президента України (2003),
• заслужений працівник сільського господарства України (2006),
• ювілейна медаль «1025 років Хрещення Київської Русі» (2013),
• лауреат конкурсу «Людина року-2015» (Тернопільщина),
• орден «За розбудову України» (2015),
• орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого III (2016) та II (2017) ступенів.
• медаль «За гідність та патріотизм» (2016),
• ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016),
• орден «За волонтерську діяльність» (2017),
• почесна грамота Федерації футболу України (2018).

• Мельничук Б., Пархомчук, Я. Пеляк Петро Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 45—46. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Пеляк Петро Іванович// «Державні нагороди України. Кавалери та лауреати». — Том VII. — Українська конфедерація журналістів. — Київ. — 2019.
• Пархомчук, Я. «Вікторія» — візитка району // Свобода. — 2007. — 3 січ. — С. 3. — (Село і люди).
• Штокало-Пархомчук, Я. Життя минає немарно // Вільне життя. — 2011. — № 72 (14 верес.). — С. 6. — (Сільські будні).
• Гошій, І. Фермери Пеляки: господарі на три села // Нова Тернопільська газета. — 2012. — № 23 (13-19 черв.). — С. 4.
• Штокало-Пархомчук, Я. Пеляк уміє любити, довіряти і — цінувати // Вільне життя плюс. — 2016. — № 61 (5 серп.). — С. 3. — (Сільські будні).
• Попадюк, О. Успіх приходить як нагорода за працю // Наш день. — 2016. — № 46 (16-22 лист.). — С. 8. — (На землі — господар).
• Бачинський, Я. Щедра хлібом «Вікторія-92» // Вільне життя плюс. — 2019. — № 13 (20 лют.). — С. 3. — (Сільські обрії).
• Дуфенюк, І. Земля віддячує гарними врожаями, а люди — повагою і доброю працею // Наш день. — 2020. — № 3 (22-28 січ.). — С. 8.
• Штокало-Пархомчук, Я. Апостол доброти і милосердя // Вільне життя плюс. — 2020. — № 52 (8 лип.). — С. 4 : фот. — (Як живеш, село?).
• Дуфенюк, І. В дітях і онуках бачить своє продовження // Свобода плюс Тернопільщина. — 2020. — № 82 (18 листоп.). — С. 3.
• Дуфенюк, І. В дітях і онуках бачить своє продовження// Свобода. — 2020. — 19 листопада.
• На Тернопільщині прощаються з відомим аграрієм та меценатом// Терміново. — 2022. — 22 січня.