peoplepill id: orysia-mateshuk
OM
Ukraine
4 views today
4 views this week
Orysia Mateshuk
��часниця національно-визвольних змагань, членкиня ОУН, політрепресована, письменниця

Orysia Mateshuk

The basics

Quick Facts

Intro
��часниця національно-визвольних змагань, членкиня ОУН, політрепресована, письменниця
Places
Gender
Female
Place of birth
Busk Raion, Lviv Oblast, Ukraine
Place of death
Lviv, Kingdom of Galicia and Lodomeria, Ukraine
Age
89 years
The details (from wikipedia)

Biography

Орися (Ірина) Грицина, у шлюбі Матешук (псевдо: «Маківка», «Бистриця»; нар. 22 січня 1929, с. Теребежі, Тернопільське воєводство, нині Буський район, Львівська область — 29 грудня 2018, Львів) — учасниця національно-визвольних змагань, членкиня ОУН, воячка УПА, Політичний в'язень, письменниця, Почесна громадянка Буського району.

Життєпис

Орися Грицина народилася в с. Теребежі поблизу містечка Олеська. Батько Андрій був заможним господарем, мати Бронислава (до шлюбу Косинська) походила із збіднілої української шляхти. Батько боровся за незалежність України в лавах січових стрільців, як воїн Української галицької армії, організував у рідному селі осередок «Просвіти», був його головою. Обоє були відомими на той час громадськими діячами. Старший брат Роман загинув за волю України 1944 року.

У 1939 р. через страх депортації після приходу «перших совітів» батьки переїхали до Львова. Орися навчалася у львівській середній школі № 5, де в час російської окупації розгорнулася широка підпільна діяльність. У 1945 р. дівчина увійшла до Спілки української молоді, згодом — до ОУН (псевдо «Маківка», згодом змінила на «Бистриця»). Виконувала різні завдання підпілля. За наказом Проводу ОУН з метою конспірації перейшла у львівську залізничну середню школу № 3, яку закінчила 1947 року. Того ж року вступила на факультет української філології Львівського університету. 

У жовтні 1947 року вперше заарештована, у вересні 1948 року заарештована вдруге. Понад рік перебувала під слідством у львівській тюрмі на Лонцького.

22 березня 1949 року Військовий трибунал МВС Львівської області засудив Орисю Грицину за ст. 54-1 «а» КК УРСР до 25 років позбавлення волі у виправно-трудових таборах.

Після суду декілька місяців перебувала в тюрмі «Бриґідки», згодом — у київській пересильній тюрмі, звідки етапована до таборів ГУЛАГу. Покарання відбувала в Комі АР у таборах суворого режиму в Інті й Абезі, у Казахстані (Карабас). Орися Грицина писала:

«Вкраїні рідній присягала

Служити вірно все життя.

В бою за волю обіцяла

Боротись поруч із УПА».

Її вірші підносили дух українських хлопців і дівчат, надихали на боротьбу з ворогами України.

1955 року звільнена під час «хрущовської відлиги», проте проблеми залишилися. Повернулася, хвора, у Львів до батьків. Однак батьків невдовзі після її приїзду виселили з їхнього помешкання просто на вулицю. Поновитися в університеті також не дозволили.

Вдалося вступити до культосвітнього технікуму, а згодом і заочно закінчити Харківський бібліотечний інститут. Працювала бібліографкою у бібліотеках Львова.

У 1956 р. одружилася з колишнім політв'язнем, відомим хірургом Ростиславом Матешуком. 1957 року народила доньку Лесю, нині професорку Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, авторку першого україномовного підручника з нормальної анатомії. Чоловік помер у березні 2006 року, за кілька днів до їхнього золотого весілля.

З початком національного відродження Орися Грицина-Матешук очолила Львівський клуб репресованих імені Михайла Сороки (1989—1995 рр.), який брав активну участь у становленні незалежної Української Держави. Орися Матешук була авторкою відозв і прокламацій клубу репресованих.

Знайшла себе в письменницькій діяльності. Деякі її вірші покладено на музику.

Брала активну участь у створенні цвинтарного меморіалу «Ми вмерли, щоб Україна жила» в містечку Олеську, була активною в Товаристві «Просвіта».

Девізом життя Орисі Матешук були її слова: «За волю рідної країни віддать готова я життя».

Померла 29 грудня 2018 року у Львові.

Доробок

  • «Відважні, щирі, неповторні» (2003, збірка поезій);
  • «Незабутня Софія Караффа-Корбут» (2004, спогади);
  • «Олеська земля – земля героїв» (2006);
  • «А ми не скорилися» (2007);
  • «А ми лишилися людьми: спогади» (2011);
  • «Без надії сподіваюсь...» (2013).

Див. також

  • Жінки в ОУН та УПА
  • † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА †
  • Командири УПА

Примітки

Посилання

The contents of this page are sourced from Wikipedia article. The contents are available under the CC BY-SA 4.0 license.
Lists
Orysia Mateshuk is in following lists
comments so far.
Comments
From our partners
Sponsored
Credits
References and sources
Orysia Mateshuk
arrow-left arrow-right instagram whatsapp myspace quora soundcloud spotify tumblr vk website youtube pandora tunein iheart itunes