Oleksandr Koval

Коваль Олександр Іванович (7 травня 1945(19450507) — 26 вересня 2018) — український, радянський кінорежисер-документаліст та кінооператор. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1991). Народний артист України (1993). Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (1997). Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка 2006 року — за видатний внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва.

Народ. 7 травня 1945 р. в с. Жердова Київської обл. в родині селянина.

Працював слюсарем на заводі (1961—1963), освітлювачем на студії «Укркінохроніка» (1963—1966), на Західно-Сибірській та Далекосхідній студіях хроніки (1968—1969).

З 1969 р. — оператор і режисер Української студії хронікально-документальних фільмів.

Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1971).

Викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.

Був членом Національної спілки кінематографістів України.

Помер 26 вересня 2018 року.

Створив документальні фільми:

• «Сектор мовчання» (1970, Приз II Республікнаського кінофестивалю «Молоді — молодим», Дніпропетровськ, 1971; Срібна медаль Міжнародного кінофестивалю «Кіномарина-73», Одеса, 1973)
• «Леся Українка» (1971, у співавт.)
• «Мій давній друг» (1972)
• «Відкрий себе» (1972, оператор)
• «Крила Перемоги», «Майбутнє починається сьогодні» (1973)
• «9 травня і на все життя» (1974, Приз IV Республіканського кінофестивалю дитячих та юнацьких фільмів, Суми, 1975)
• «Три тренери», «Про друзів-товаришів»,
• «Шлях до тунелю» (1975, Диплом Республіканського кінофестивалю в Жданові, 1975, Приз «Срібний голуб» Міжнародного кінофестивалю, Лейпциг, 1976)
• «Кононови» (1975, Головний Приз IV Республіканського кінофестивалю «Молоді — молодим», Харків, 1976)
• «Після уроків», «У відповіді кожний» (1976)
• «Григорій Іванович Петровський», «Рейс дружби», «Хліб України ювілейного року» (1977)
• «Україна сьогодні» (1978. Диплом журі IV Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Кременчук, 1978)
• «Маланчине весілля» (1979. Диплом і приз ЦК ЛКСМУ на X Республіканському кінофестивалі «Молодість», Київ, 1979; Диплом і приз «Срібний голуб» Міжнародного кінофестивалю документальних короткометражних фільмів, Лейпциг, 1979; Головний приз і диплом журі режисеру за плідний авторський пошук V Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Ворошиловград, 1980)
• «Отак і пишу. Остап Вишня» (1982)
• «На червоній косі» (1986)
• «Як нам майбутнє дається» (1987)
• «Поріг» (1988)
• «На Різдво» (1988)
• «Притулок», «Тарас» (1989)
• «Ой горе, це ж гості до мене» (1989, оператор і співавт. сценар.; реж. П. Фаренюк)
• «Перед іконою» (1990)
• «Дім. Рідна земля» (1991)
• «Світ Параски Горицвіт» (1992, реж. П. Фаренюк)
• «Грішна Доза з Криворівні» (1993)
• «Терновий вінок», «Гряди по мені», «Неофіти»,
• «А ще не сьома печатка» (1995, з циклу «Заповіти Йосифа Сліпого»)
• «Світ Любомири» (2000, Інтерньюз-Україна; про Л. Бойчишин, вдову М. Бойчишина)
• «Гамлет з хеппі-ендом» (2003, Гран-прі «Золотий кадр» на кінофестивалі «Кінолітопис-2004», Київ)
• «У село приїхало кіно» (2012, співавт. сценарію) та ін.

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 74;
• Митці України. К., 1992. — С. 301—302;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 302;
• Хто є хто в Україні. К., 1997. — С. 224;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С. 664;
• Хто є хто в Україні. К., 2000. — С. 211;
• Кузьмук В. Ю.. «Імідж і образ» Кіно-Театр. 2000. № 3
• Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С. 239-241.

• Alexander Koval Film's channel (youtube.com)