Oleksander Hrushevskyy
Quick Facts
Biography
Олександр Сергійович Грушевський (*12 серпня 1877, Ставрополь — †імовірно 1942, концтабір ГУЛАГ СРСР у Казахській РСР) — дослідник історії України, літературознавець, етнограф, археограф, журналіст. Дійсний член НТШ, член Центральної Ради. Син Сергія Грушевського, брат Михайла Грушевського та Ганни Шамрай-Грушевської. Одружений з Ольгою Парфененко. Жертва сталінського терору.
Життєпис
Закінчив російську гімназію у Владикавказі та історико-філологічний факультет Київського університету у 1899 році. Учень Володимира Антоновича. Після закінчення перебував у тривалому науковому відрядженні до Австрії та Німеччини. Від 1900 року — викладач історії в Імператорському Новоросійськму університеті, приват-доцент. У 1906 році почав викладати українською мовою, за що звільнений.
Потім працював у Московському університеті 1909 рік, приват-доцентом Петербурзького університету 1910 рік. 1918—19 роках — професор Київського університету, після встановлення радянського устрою в України у 1920-х роках Київського інституту народної освіти.
Дописував до тижневих газет «Село» та «Засів», заснованих Михайлом Грушевським.
Наукова діяльність
Входив до складу Української Центральної Ради. Голова архівно-бібліотечного відділу Міністерства освіти Української Народної Республіки. Після встановлення радянського устрою — виконуючий обов'язки заступника голови історичної секції ВУАН, директор постійної Комісії зі складання історико-географічного словника українських земель, керівник секції соціально-економічної історії Науково-дослідної кафедри історії України при ВУАН, дійсний член Археографічної комісії, редактор «Історико-географічного збірника ВУАН» (вийшло 3 томи).
Автор понад 100 наукових праць з історії, історіографії, етнографії, історії літератури. Серед них монографії: «Пинское полесье» (1901), «Очерки истории Туровского княжества» (1902), «Города Великого княжества Литовского в 14—16 вв.» (1918); численні розвідки з політичної і соціальної історії України XVI—XVIII століть, української історіографії XVIII—XIX століть; серія нарисів про українських письменників XIX—XX століть: «З сучасної української літератури» (в «Літературно-науковому вістнику» та окремо 1909); «Шевченківська література за останні роки» («Україна», 1917, кн. 1—20); ст. «Невільницький цикл Т.Шевченка» («ЛНВ», 1918, кн. 2—3); «Повісті Куліша з середини 1850 р.» («Україна», 1927, кн. 1—2); «Галицька молодь та Куліш в 1860 р.» (Записки істор.-філол. від., 1928, кн. 20) та інші, надруковані в «Университетских известиях» (Київ), «Журнале Министерства народного просвещения» (Санкт-Петербург), «Известиях отделения русского языка и словесности Императорской Академии наук» (С.-Петербург), «Записках Наукового товариства імені Шевченка» (Львів), в «Основе» (Одеса) та інші.
Автор портретів і розвідок, присвячених творчості Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ'яненки.
Від 1930 року не видано жодної прижиттєвої роботи.
У розпал Голодомору, 31 липня 1933 звільнений з роботи, згодом заарештований як:
. Винним він себе не визнав і нікого не обмовив. На основі вигаданих свідчень 5 жовтня 1939 Особлива нарада при НКВД СССР засудила його до п'яти років заслання до таборів Казахстану, де він працював рахівником, перебуваючи під наглядом міліції.один з керівних учасників антирадянської української націоналістичної терористичної організації...проводив підривну роботу на ідеологічному фронті
Історик Людмила Приходько так оцінює ті події:
.В умовах сталінського тоталітаризму трагічний фінал життя О. Грушевського, як і всієї родини Грушевських був закономірним, а, враховуючи його наукові й політичні погляди, - неминучим. На довгі роки ім'я вченого було вирване з контексту української науки і викреслене з пам'яті поколінь. Наукова спадщина О. Грушевського, його науково-організаційна робота, здобутки в галузі архівної та бібліотечної справи тривалий час не вивчалися, хоча багато ідей вченого не втратили актуальності й сьогодні
Помер в одній з сільських лікарень 1942 (за твердженням місцевих жителів). За іншими даними — 1943 у селі Верхньо-Іртишськ (Казахстан). Офіційних даних про його смерть та місце поховання не знайдено, можливо ці дані приховані НКВС.
Не зважаючи на постійну загрозу арешту, дружина вченого — Ольга Грушевська зберегла архів вченого. Під час правління Микити Хрущова та політики «відлиги», передано документи Олександра Грушевського до Центрального державного архіву України.
Олександра Грушевського реабілітовано у вересні 1989 року.
Окремі роботи
- «По катастрофі 1708 року: Розквартированнє росийських полків на Україні» / Записки НТШ. — 1907. — Том 078
- «Глухів і Лебедин (1708—1709)» (1907),
- «Луцьке міщанство» (1908),
- «З життя української старшини ХУІІІ ст.» (1908),
- «З київського ратушного господарства ХУІ віку» (1909),
- «Гетьманські земельні універсали 1660—1670 років» (1909),
- «Города Великого княжества Литовського» (К.,1918),
- Луцьке міщанство в XVI в. // Історико-географічний збірник. — К., 1927. — Т. І
- Гетьманські земельні універсали 1660—1670 років // Історико-географічний збірник. — К., 1927. — Т. І
- Питання оборони замків В. Кн. Литовського в XVI в. // Історико-географічний збірник. — К., 1928. — Т. ІІ
- Міщанські підрахунки в ревізіях XVI в. // Історико-географічний збірник. — К., 1929. — Т. ІІІ
- Суличівка на Чернігівщині XVII—XVIII в. // Історико-географічний збірник. — К., 1929. — Т. ІІІ
Джерела
- Брега Г. С., Юркова О. В. Грушевський Олександр Сергійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 235. — ISBN 966-00-0405-2.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.. — Т 5. — С. 1916—1917.
- Костюк І. Олександер Грушевський та становлення національної науки і вищої школи на початку XX ст. // Український історик. — 2002. — № 01—04 (152—155).
- Матяш І. Особа в українській архівістиці. Біографічні нариси. — К., 2001.
- Приходько Л. Олександр Грушевський і становлення української національної науки на початку XX ст.
- Хорунжий Ю. М. Грушевський Олександр Сергійович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — С. 560. — ISBN 966-02-3966-1.