Oksana Cherkashyna
Quick Facts
Biography
Оксана Черкашина (7 травня, 1988, Харків, Україна) — українська акторка театру та кіно. Дворазова лауреатка премії «Кіноколо»: у 2020 роцза роль в фільмі Наталі Ворожбит «Погані дороги», прем‘єра якого відбулася на Венеційському фестивалі, в секції Film Critics Week, а у 2022 році – за головну роль у стрічці Марини Ер Горбач «Клондайк».Як театральна акторка працює в київському театрі на Лівому березі Дніпра, а також як запрошена акторка в театрі Повшехний та TR Warszawa в Варшаві. У 2019 році виграла найголовніші театральні нагороди в Польщі, зокрема другий приз за Кращу жіночу роль фестивалю Божественна Комедія в Кракові та Головну акторську нагороду Всепольського конкурсу сучасного мистецтва Також увійшла в список 50 найсміливіших жінок в Польщі, разом з Агнєшкою Голланд та Ольгою Токарчук, за версією видання «Wysokie obcasy».
Життєпис
Акторка народилася в м. Харкові в родині інженерів. У 2005 році закінчила СЗШ № 17 з поглибленим вивченням англійської мови, а також музичну школу № 6 ім. М. Лисенка по класу фортепіано. В юнацтві Оксана була акторкою дитячого театру «Каламбур»., де відбувся її перший вихід на сцену в ролі імператриці Катерини II в «Вечорах на хуторі близько Диканьки» М. В. Гоголя..
В 2010 році., одразу після закінчення навчання в Харківському національному університеті мистецтв імені Івана Котляревського (спеціальність акторка драматичного театру та кіно, магістр, курс народного артиста України Юрія Головіна), Оксана була запрошена в трупу Харківського державного драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка.
З 2013 року — акторка популярного харківського театру «Прекрасні квіти», а також учасниця багатьох європейських театральних резиденцій та копродукції в Польщі, Німеччині, Італії, Греції та Росії, як перформерка та режисерка.
З 2014 року — тренерка, режисерка і лекторка в школі акторської майстерності «Тісто».
В 2016 році Оксана взяла участь у польсько-українському проєкті «Мапи страху. Мапи ідентичності», кураторка Йоанна Віховська. Після цього, переломного на думку Оксани, проекту, впродовж декількох років вона стала учасницею численних незалежних проектів в співпраці з Польським Театральним Інститутом в Варшаві, Ґете-інститутом в Україні, USAID, British Council та УКФ. Серед них такі відомі вистави, як «Мій дід копав, мій батько копав, а я не буду», реж. Роза Саркісян та Агнєшка Блонська, «ДПЮ» та «Ресторан Україна», драматург Дмитро Левицький, «Психоз 4.48», реж. Роза Саркісян.
В 2019 році Оксана переїжджає в Київ і стає акторкою Київського академічного театру драми та комедії на Лівому березі Дніпра.
З 2018—2019р.р запрошена акторка в театрі ім. Ванди Сємашкової (Ряшів), вистава «Левів не віддамо»а також запрошена акторка в театрі Повшехни (Teatr Powszechny), Варшава.
Фільмографія
Рік | Назва | Режисер | Роль | Країна |
---|---|---|---|---|
2015 | Девахан | Алеся Білецька | Жінка | Україна |
2016 | Марія Магдалена | Ігор Чекачков | Марія | Україна |
2020 | Погані дороги | Наталя Ворожбит | Медичка | Україна |
2021 | Синдром Гамлета | Ельвіра Невера та Пйотр Россоловський | Оксана | Німеччина-Польща-Україна |
2021 | Приборкання норовливої (Poskromienie zlosnicy) | Катажина Шингєра | Соломія | Польща |
2022 | Клондайк | Марина Ер Горбач | Іра | Україна, Туреччина |
Вистави
Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка
- 2010 «Бука», за мотивами «Бурлака» Іван Карпенко-Карого, реж. Олександр Ковшун, роль Дівчина
- 2010 «Віолончель» Є.Шинкаренко, реж. Степан Пасічник, роль Служниця
- 2010 « Кирпатий Мефістофель», реж. Степан Пасічник, Соня
- 2011 «Повернення» за мотивами оповідань В. Набокова, реж. О. Ковшун, роль Дружина Чорба
- 2011 «Оркестр» Жан Ануй, реж Олег Русов, роль Сюзанна Делісіас
- 2011 «Сон в літню ніч» В. Шекспір, реж Андрій Бакіров, роль Фея
- 2011 «Веселі Пригоди Піфа», Барбара Чижова, реж О. Ковшун, тітонька Агата
- 2011 «Білосніжна і сім гномів», Шарлота Перо, реж О. Русов, роль Білосніжка
- 2011 «Украдене щастя» Іван Франко, реж. І. Борис
- 2012 Мина Мазайло М Куліш реж Олександр Біляцький, роль Рина
- 2012 Вітри Березоля, автор і режисер Степан Пасічник
- 2012 «Шельменко-Денщик», Г.Квітка-Основ'ненко, Василь Василько, роль Гостя (прем'єра 1942 рік 4 березня) вистава-раритет/реконструкція
- 2012 Акторська гримерка Куніо Сімідзу, реж. Оксана Стеценко, Акторка Д
- 2013 «Кіт у чоботях Шарлота Перо», реж О. Русов, Принцесса
- 2013 «З тобою і без тебе», за п'єсою Дівчатник на кладовищі, Айвен Менделєєву, реж О. Русов, роль Вдова
- 2013 «Лев Гурич Синичка або Бенефіс Дебютантки», реж О. Аркадін-Школьник, балет
- 2013 «Безіменна зірка», Михай Себастиан, реж. О. Стеценко, роль Мона.
Театр Прекрасні квіти
- 2014 « Червоний», колективна режисура, акторка і авторка вистави
- 2014 «Стіна», театралізований перформанс, колективна режисура, акторка і авторка вистави
- 2014 «На заході», театралізований перформанс, колективна режисура, акторка і авторка вистави
- 2015 «Дракула», реж Артем Вусик, роль Люсі
- 2016 «Секс2005», колективна режисура, акторка і авторка вистави
- 2016 «Секретні коди», вистава-концерт, реж. Катерина Леонова
- 2016 «365», вистава створена в співпраці з Харківський Національним театром Опери та Балету ім. Лисенка, реж. Армен Калоян, Артем Вусик, Ігор Ключник
Незалежні театральні проєкти
- 2016 «Мій дід копав, мій батько копав, а я не буду», польсько-українська копродукція, реалізована в рамах проекту «Мапи страху-мапи ідентичності», реж. Роза Саркісян, Аґнєшка Блонська
- 2017 «ДПЮ» вистава створена в співпраці ГО Лінія Згоди і театру Прекрасні Квіти, за фінансовою підтримкою USAID, авторка концепту, акторка, колективна режисура, драматург Дмитро Левицький, кураторки Ольга Ладія-Щербакова, Наталія Пальчик
- 2017 «Ресторан Україна», колективна режисура, акторка, драматург Дмитро Левицький, вистава створена в рамках проекту «Beshtechen», за фінансової підтримки Гете-Інституту в Україні
- 2018 «Психоз 4.48», Сара Кейн, реж Роза Саркісян, вистава-переможець конкурсу британської драми в Україні « Taking the stage», театр Актор, Київ
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
- 2019 Погані дороги, Наталя Ворожбит, реж Тамара Трунова, Театр на Лівому березі Дніпра, Київ
- 2019 «Гарантія два роки», реж. Тамара Трунова, Театр на Лівому березі Дніпра
- 2020 «Vino», реж. Євген Корняк, Театр на Лівому березі Дніпра
Міжнародна співпраця
- 2018 « Lwòw nie oddamy», театр ім Ванди Семашкової в Ряшеві, реж. Катажина Шингера, роль Справжня українка
- 2014 «Wygrajmy Pokoj», театр Брама, Голеньов, реж Даніель Яцевіч
- 2013 «Метаморфози» Овідій, Astragali Teatro, Teatro tsi Zachinthos, Італія і Греція, реж. Фабіо Толлєді
- 2016 «Canto del ombré» реж Дмитро Мєлкін, Москва, вистава, реалізована в рамках 10 Міжнародної літньої театральної школи, союзу театральних діячів РФ.
- 2019 «Diabły», Театр Повшехни, Варшава
- 2020 «H-Effect», за підтримки УКФ, міжнародна співпраця Польща-Німеччина-Україна, реж. Роза Саркісян
Інші проєкти (пластичні, танцювальні, поетичні) вистави
- 2014 «Вона. Війна» реж Олег Драч, центр сучасного мистецтва ім Леся Курбаса, Київ
- 2013 «Сестри» автор і режисерка Інна Міщенко, незалежний театр Апарте, Харків
- 2012 Загублені у вулицях, вистава за текстами С Жадана, реж. І. Кобзар, театр-студія Вінора
- 2011 Наш Кобзар вистава за текстами Т. Шевченка, реж. І. Кобзар, театр-студія Вінора
- 2015 UNION, хореографічна вистава, хор. Юлія Чурсіна
Нагороди та номінації
Нагорода | Рік | Категорія | Робота | Результат |
---|---|---|---|---|
Національна кінопремії «Золота дзиґа» | 2021 | Найкраща жіноча роль | Погані дороги | Номінація |
2023 | Клондайк | В очікуванні | ||
Національна премія кінокритиків «Кіноколо» | 2020 | Найкраща акторка | Погані дороги | Перемога |
2022 | Клондайк | Перемога | ||
Фестиваль південно-східного європейського кіно в Лос-Анджелесі | 2022 | Видатні акторські досягнення | Клондайк | Перемога |
Примітки
- ↑ "Плохие дороги" Ворожбит взяли три награды "Кіноколо". Нове українське кіно (ru-RU). 22 жовтня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ «Погані дороги»: неизвестно куда они приведут. Your Art (uk-UA). Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Zaxid.net. Українські кінокритики назвали найкращі вітчизняні фільми року. ZAXID.NET (укр.). Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ telekritika (23 жовтня 2020). Объявлены лауреаты третьей национальной кинопремии «Киноколо». Telekritika (ru-RU). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ 7й Тиждень Критики 2023. kcw.com.ua (укр.). Процитовано 6 січня 2023.
- ↑ Названо лауреатів національної премії «Кіноколо». Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 6 січня 2023.
- ↑ Оксана Черкашина. Киевский академический театр драмы и комедии на левом берегу Днепра (укр.). Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Міністерство культури України :: Результати конкурсу на заміщення вакантної посади артиста драми в ТВЗК "Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра". 195.78.68.75. Процитовано 30 листопада 2020.
- ↑ Diabły - Teatr Powszechny. www.powszechny.com. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Oksana Czerkaszyna z nagrodą aktorską MFT Boska Komedia! | Aktualności. teatr-rzeszow.pl. Архів оригіналу за 1 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Teatr im. Wandy Siemaszkowej z sukcesem na znaczącym Festiwalu!. Rzeszów24.pl | Praca Rzeszów ogłoszenia, noclegi, nieruchomości, firmy, mieszkania — hotele, noclegi, ogłoszenia, firmy rzeszów (англ.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Wyborcza.pl. rzeszow.wyborcza.pl. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ 25. Ogólnopolski Konkurs na Wystawienie Polskiej Sztuki Współczesnej rozstrzygnięty MKiDN - 2019 (пол.). Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Redakcja (29 червня 2019). Aktorzy spektaklu „Lwów nie oddamy” z "Siemaszki" zwycięzcami Ogólnopolskiego Konkursu na Wystawienie Polskiej Sztuki Współczesnej!. Rzeszów Nasze Miasto (pl-PL). Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Spektakl Teatru im. Wandy Siemaszkowej z ogólnopolską nagrodą!. Rzeszów24.pl | Praca Rzeszów ogłoszenia, noclegi, nieruchomości, firmy, mieszkania — hotele, noclegi, ogłoszenia, firmy rzeszów (англ.). Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Gazeta.ua (14 лютого 2020). За виставу слово "Бандера" почула більше, ніж за все життя. Gazeta.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 17 Харківської міської ради Харківської області - Медалісти школи. sch17.klasna.com. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ From personal experience: how one becomes part of Germany's theater environment over a month’s time. culturebridges.eu. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ euukrainecoop (22 березня 2019). EU provides grant to study work of German theaters. EU in UKRAINE (англ.). Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Школа актерского мастерства «Тесто» (ru-RU). Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Парад сміливців. Збруч (укр.). 10 червня 2016. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ «Мій дід копав...»: хаос пам’яті ⋆ Korydor | журнал про сучасну культуру. Korydor | журнал про сучасну культуру. 29 березня 2017. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Кінець удавання: мапи ідентичності українського (а)театру :: Teatre :: современный театр в Украине. teatre.ua. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Перший перегляд українських театрів ДесантUA. Polskie Radio dla Zagranicy. Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Вистава «ДПЮ» допомагає знайти діалог між цивільними і військовими (рос.). Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ "ДПЮ": война за пять простых уроков. LB.ua. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Голос Харькова о войне. Театр «Прекрасные цветы» впервые заговорит на сцене в спектакле «ДПЮ» – Новости Весь Харьков. Городской Портал Весь Харьков (рос.). Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ «Дай, сколько можешь»: харьковские актёры рассказывают о коррупции. www.mediaport.ua (рос.). Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ «Ресторан Украина» на мариупольском Гогольфесте :: Мариуполь - Театр :: Новостной портал Мариуполя. mariupol.tv (рос.). Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Sorom, shame, wstyd / Teatr / dwutygodnik.com. www.dwutygodnik.com (пол.). Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Міністерство культури України :: Результати конкурсу на заміщення вакантної посади артиста драми в ТВЗК "Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра". mincult.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 20 травня 2021.
- ↑ Lwów nie oddamy – Mirosław Wlekły (амер.). Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ thomas.domagala. W paszczy lwów – o spektaklu Katarzyny Szyngiery “Lwów nie oddamy” z Teatru im. Wandy Siemaszkowej w Rzeszowie - DOMAGALAsieKULTURY. domagalasiekultury.pl (pl-PL). Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Lwów nie oddamy. www.dziennikteatralny.pl. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ 54. KONTRAPUNKT - Lwów nie oddamy. KIWIPortal (пол.). Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Festiwal Boska Komedia. boskakomedia.pl. Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Десант незгодних. Збруч (укр.). 17 січня 2018. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Кінець удавання: мапи ідентичності українського (а)театру :: Teatre :: современный театр в Украине. teatre.ua. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ "ДПЮ": война за пять простых уроков. LB.ua. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Sorom, shame, wstyd / Teatr / dwutygodnik.com. www.dwutygodnik.com (пол.). Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Эти длинные ноги Черкашиной в спектакле «Психоз в 4:48». YABL (укр.). Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Психоз, каліки, кицюня: сім "лютих" прем'єр. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ роза саркісян: А. Гайшенець. Смерть, сексуальність, божевілля, кетчуп. роза саркісян. Процитовано 5 грудня 2020.
- ↑ Долго тянется эта дорога. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Скетчи на фоне войны: спектакль «Плохие дороги». YABL (укр.). Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Война и любовь на фоне ковра. Театральная премьера. www.ukrinform.ru (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Вистава «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра | Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. knpu.gov.ua. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Сны в стихах. Kyiv Daily (ru-RU). 2 жовтня 2019. Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ «Гарантія два роки»: пошуки щастя. ilkiv-viktoria.blogspot.com. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ VIÑO. Киевский академический театр драмы и комедии на левом берегу Днепра (укр.). Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 27 листопада 2020.
- ↑ Оксана Черкашина: Театр повинен порушувати незручні теми. Culture.pl (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2020. Процитовано 31 травня 2021.
- ↑ Kyzioł, Aneta (20200107T145100+0100). Nowy spektakl Błońskiej, czyli lekcja wychowania seksualnego. www.polityka.pl (пол.). Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Daj boże skandal. teatralny.pl. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
- ↑ Kawula, Malgorzata (16 січня 2020). „Diabły” reż. Agnieszka Błońska – co dziś jest złem?. Kultura na co dzień (pl-PL). Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
Посилання
- Оксана Черкашина на сайті Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра
- Оксана Черкашина на порталі Theatre.Love
У соціальних мережах | |
---|---|
У соціальних мережах | |
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
Нормативний контроль | GKG: /g/11m_h63cdc |
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
Нормативний контроль | GKG: /g/11m_h63cdc |