Nikolaj Afrikanoviĉ Borovko

Микола Боровко (1863, Заставне, Волинської губернії, Україна — 1913, Сімферополь, Україна) — перший український есперантист, один з перших у світі письменників мовою есперанто, піонер руху есперантистів у царській Росії. Нащадок шляхти Катеринославської ґубернії (тепер — Кіровоградська область, Україна).

Отримав військову освіту, але після арешту та заслання до Зайсану (Сибір), припинив військову карєру. Згодом працював приватним учителем і журналістом. Вивчив міжнародну мову на засланні, повернувся до Одеси, де жваво пропагував есперанто. Переклав на есперанто Кам'яний гість О. Пушкіна, співпрацював з низкою есперантських видань, що започатковувалися того часу. Його оповідання En la Tombo (La Esperantisto, 1892) вважається першим прозовим твором, написаним мовою есперанто (український переклад — Віктор Паюк).

На прохання М. Боровка Заменгоф написав йому славнозвісного листа про появу мови есперанто.

У 1895 р. одружився з есперантисткою Антоніною Чайковською, переїхав до Петербургу, де продовжив есперантську діяльність. 1896–1897 — голова товариства есперантистів Espero.

Донька Боровка Ніна вийшла заміж за відомого есперантиста Valdemar Langlet.

Літературне псевдо М. Боровка — Enbe.