Mykhailo Poliievktovych Verkhatskyi

Миха́йло Поліє́вктович Верха́цький (17 травня 1904—†1973) — український режисер, педагог і театрознавець; брат Сергія Верхацького. Учень Леся Курбаса.

Більшість театрознавчих праць Михайла Верхацького присвячено творчості Леся Курбаса та його дітищу — театру «Березіль». Цій сцені Верхацький віддав майже десять років життя, тих, що саме розпочинали творчу біографію. Вона стала першою серйозною трибуною для студента Харківського музично-драматичного інституту.

Режисер працював у харківських театрах «Березіль», «Нова культура» (1928), ТЮГ (1932—1935). В 1936 році переїхав до Узбекистану. З часом організував й очолив там Ташкентський театр. А в 1952 переїхав до Києва.

Увесь цей час митець творив, не покладаючи рук. Виводив на сцену героїв І. Карпенка-Карого, О. Пушкіна, М. Куліша… «Безталанна» (1935), «Камінний гість» (1958), «Маклена Граса» (1963). Крім того був професор Київського театрального інституту. Багато з його учнів стали театральними педагогами.

Михайло Верхацький зумів не втратити кінець тієї ниточки, що йому передав Лесь Курбас. Вона тягнеться далі, від покоління до покоління. І театральне мистецтво, режисерська майстерність ростуть, розвиваються, розширюють свої обрії. Завдяки талантам, великим майстрам, що не шкодують сил, віддають енергію душі і мудрість людям.