Maryna Denysenko

Денисенко Марина Геннадіївна (Сапмаз, у турецьких джерелах — Maryna Sapmaz або Maryana Sapmaz (Denysenko), 29 січня 1962 року, Львів — 15 липня 2022 року, Канів) — українська композиторка, поетеса, музикознавець. Член Національної спілки композиторів України, кандидат мистецтвознавства, доцент. Автор численних музичних творів та наукових робіт.

Народилася у місті Львові 29 січня 1962 року. Батько — відомий український композитор, Народний артист України, заслужений діяч мистецтв України Геннадій Ляшенко.

У 1980 році закінчила Київське державне вище музичне училище імені Р. М. Глієра по класу фортепіано (клас О. М. Вериківської).

У 1985 році закінчила Київську консерваторію імені Петра Чайковського по класу композиції (клас А. Я. Штогаренка). Проходила асистентуру-стажування у М. М. Скорика у 1990 році. У 2004 році закінчила аспірантуру у І. А. Котляревського.

У 1990—2012 роках — викладач кафедри композиції та інструментування Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, доцент. У 2002—2004 роках викладала композицію у Київській академії мистецтв.

З 1987 року — член Національної спілки композиторів України, з 2006 року — Національної спілки театральних діячів. 2006 — кандидат мистецтвознавства (дисертація на тему «Темброва модальність у композиції (на прикладах інструментальних творів українських композиторів останньої чверті XX ст.)»).

Лауреат міжнародного конкурсу духових інструментів «Сурми» (1998, Рівне) у номінації «композиція».

Педагогічна діяльність відзначена грамотами НМАУ (2008), Golden Key International Music Festival (2012, Нью-Йорк, 2012), Çocuklarla Pıyano Şenliği (2014, Анталія).

Одружена, має двох дітей. З 2012 року живе у місті Анталія (Туреччина).

15 липня 2022 року Марина Денисенко померла від інсульту.

Автор численних симфонічних, камерних, вокальних та хорових творів, оркестрових перекладень, музики до театральних вистав і кінофільмів. Брала участь у фестивалях сучасної музики (Київ, Санкт-Петербург, Іваново), має нотні видання за кордоном (Франція, Бельгія).

Симфонічні твори:

• Симфонієта (1987)
• Симфонія-поема «Пісня про Україну» (1989)
• Три симфонічні етюди (1990—1995)
• Концерт для струнних та чембало (1991)
• «Панегірик—1» (2000)
• «Reflexus»  для оркестру та фаготу (2001)
• «Букле» для клавесину та оркестру (2004)
• «Messa imperfectum» для симфонічного оркестру (2005);

Камерні твори для ансамблів різних складів:

• «Колискові пісні» (1986)
• «Найдовша сутра» (1992)
• «Adieux» (1993)
• «Flauti Marini» для тріо флейт (1993)
• «Серенада» для струнних (1993)
• «Frog Autumn» (1994)
• «Opening the cage» для камерного ансамблю (1994)
• «Два різдвяних канони» (1994)
• «Серпень-серп» (1997)
• «Середина шляху», «Зима та Весна» для бандури та гітари (1998—1999)
• Твори для духового квінтету: «Без сонця» (2000), «Pentavox» (2001), «Пейзажі» (2007)
• «Мине рік» для гітари та маримби (2002)
• «Вікна» для клавесину та фаготу (2002—2003)
• «Hora l'Italiano» для струнного квартету (2003, версія для струнного квінтету та фаготу — 2003, версія для флейти, фаготу та фортепіано — 2005)
• «Музика до вистави» для фаготу та струнних (2006)
• «Колір піску» для кларнету та фортепіано
• «У хмарах» для гобою та фортепіано

Хорові та вокальні твори:

• «Три фрагменти зі старовинної сюїти» для камерного ансамблю на слова Жоашена дю Белле (1993—2003, версія для кларнету, фаготу, фортепіано та контра-тенору). Твір написано за пропозицією Василя Сліпака. Він же став його першим виконавцем.
• Ораторія «До поетів» на слова англійських та американських поетів (1996)
• Хорові твори на слова українських поетів Г. Сковороди, М. Йогансена, С. Майданської, В. Неборака, І. Мамушева та інших (1991—1994)
• «Панегірик—2» для голосу та фаготу на вірші І. Величковського (2006)
• «Шляхи» на слова Г. Фальковича (2006)

Музика до вистав:

• «Воскресіння з мертвих» за п'єсою Г. Кониського (2002, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, мала сцена, режисер — А. Приходько) — номінант «Київської пекторалі»—2002 за краще музичне оформлення
• «Життя — це сон» за п'єсою П. Кальдерона де ла Барка (2004, Києво-Могилянська академія, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, режисер — А. Приходько) — номінант «Київської пекторалі»—2004 за краще музичне оформлення
• «Ужасная измена» за п'єсою аноніма XVI сторіччя, (2006, Києво-Могилянська академія, режисер — А. Приходько)
• «Легенда про Фауста» за п'єсами К. Марло та В. Гейсельбрехта (2008, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, режисер — А. Приходько)
• «Брехт, якого не знають» (2008, театр-майстерня «Сузір'я», режисер — Л. Паріс)
• «Світить місяць для знедолених» за п'єсою  Ш. О'Коннор, (2010, режисер — А. Приходько)
• «Дезертир» за п'єсою А. Бойта (2017, Театрально-мистецький центр ім. Л. Курбаса, режисери — Ю. Яценко та Л. Паріс)

Автор статей у наукових збірках та енциклопедіях, має низку публікацій, присвячених музичному та театральному мистецтву.

Досліджувала чинник тембру та темброву логіку у творчості різних композиторів. Вивчала питання тембрової модальності, якій присвятила свою кандидатську дисертацію.

Дослідник творчості Геннадія Ляшенка («Закономірності тембрової логіки у квінтеті для духових „Технема“ Г. Ляшенка: виконавський аспект», 2005; «Традиції європейської культури у камерній творчості Геннадія Ляшенка (за матеріалами ювілейного концерту)», 2009, «Авторські „знаки“ в інструментальній творчості Г. І. Ляшенка (на прикладі Концерту для арфи та струнних)», 2018), Левка Колодуба («Про деякі особливості оркестрового стилю Л. М. Колодуба», «Творча постать Л. Колодуба в контексті української музики на межі століть: з нагоди 75-річчя Л. М. Колодуба», 2005). Юрія Іщенка («Особистість Ю. Іщенка в контексті музичної культури України», «Про природу тембро-інтонаційності у Ю. Іщенка»).

Друкувалася у літературних альманахах, має збірку поезій «Мандрівка» (2015).

Кантата «Імена, імена, імена…» Геннадія Ляшенка написана на вірші Марини Денисенко.

• Денисенко Марина Геннадіївна // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 595.
• Денисенко Марина Геннадіївна // Енциклопедія Сучасної України
• Вершины любви // Зеркало Недели Украина. — № 21. — 28 мая — 4 июня 1999 года. — О. Зосим
• Марина Денисенко. «Щедрівка». Виконавці: Андрій Швець (туба), Катерина Баженова-Лебедєва (фортепіано)
• Марина Денисенко. Декілька зауважень щодо твору Франкліна Піре // Piano y Forte

1. ↑ НЕОФОЛЬКЛОРИЗМ У КОНТЕКСТІ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ. www.info-library.com.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
2. ↑ НСКУ :: ДЕНИСЕНКО Марина Геннадіївна. composersukraine.org. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
3. ↑ Хрещатик - новини та життя української столиці. http://kreschatic.kiev.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
4. ↑ Дезертир. www.kurbas.org.ua. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
5. ↑ Потужний початок | Music-Review Ukraine. www.m-r.co.ua. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 28 березня 2020.