Lazar' Papernik

Лазар Паперник народився 1 вересня 1918 року у м. Славута. Він ріс високим, худорлявим, але здоровим хлопцем. Тягнувся уверх як славутський ліс. Ось тому і отримав прізвисько «славутська сосна». Восьми років кучерявий, кароокий хлопчина йде у перший клас. Лазар бере активну участь у художній самодіяльності школи: грає у драм кружку, співає у шкільному хорі. Успішно закінчивши у Славуті семирічку Лазар Папірник вирішив поїхати вчитися до Москви. І ось Лазар у Москві. 15 вересня 1932 року він вступає до школи годинникарів фабрично — заводського учнівства, яку закінчив з відзнакою.

Відтак розпочалася трудова біографія молодого робітника. Він працює на Московському годинниковому заводі. Всі, хто знав цього працьовитого та життєрадісного юнака, любили його за самовіддану працю, за хорошу технічну кмітливість, за товариськість, за тепле, чуйне серце. Після роботи на заводі він знаходив час, щоб займатись парашутним, стрілецьким та лижним спортом, любив пограти в футбол, був чудовим плавцем. Юнак захоплювався верховою їздою, вчився в кавалерійській школі, на курсах льотчиків — планеристів, які закінчив успішно перед самою війною. Крім того, оволодів саперною справою, закінчивши школу ворошиловських стрільців. Повнокровним та багатогранним було життя юнака зі Славути Лазаря Папірника в столиці.

Та вибухнула війна… У перший же день війни Лазар Паперник заявив дирекції заводу, що він добровольцем йде на фронт. Разом зі своїми товаришами він потрапляє в роту мотострілецького полку Окремої мотострілецької бригади Особливого призначення військ НКВС СРСР. Їх просто називали спортивною бригадою. Вони, тісно взаємодіючи з партизанами, підривали ворожі ешелони, знищували бази з пальним та боєприпасами, громили штаби та вузли зв'язку нацистських військ, палили ворожі танки та літаки на аеродромах. В кінці 1941 року з роти воїнів — спортсменів, в якій знаходився і Лазар Папірник, був створений лижний загін особливого призначення. З рядового бійця Лазар виріс до заступника політкерівника загону. Ось текст листа Л. Паперника, адресованого рідним у грудні 1941р: «Приємно, що в такі суворі дні я перебуваю в лавах захисників Батьківщини приємно, що я непогано підготувався до днів служби. Все чим я займався в мирний час: лижі, верхова їзда, влучна стрільба — мені дуже пригодилось». Через декілька днів молодий комуніст Лазар Паперник здійснив свій подвиг. Радянські війська завдаючи нищівного удару гітлерівським полчищам під Москвою, продовжували успішний наступ. Бої велись у складних умовах. Стояли сильні морози, через заметілі і сніжні заноси рух дорогами став майже неможливим. Противник усіма силами намагався втриматися поблизу Москви. Враховуючи особливості обстановки були створені спеціальні загони. До складу одного з них відібрали відмінних лижників, серед яких був і Л. Паперник. Глухими лісовими стежками загін вийшов у район станції Сухінічы, де були оточені значні сили ворога. У селі Хлуднєво 400 нацистів зупинились на нічний привал. До цього села і увійшов загін воїнів-чекістів. Двадцять п'ять проти 400! Вимагала обстановка… Ніч була темною, злегка хурделило. У вікнах уцілілих хат, де ночували гітлерівці, погасли вогні. Все це було на руку бійцям загону. Вони підійшли до села, зняли лижі, підготували автомати, гранати і атакували ворога. У вікна полетіли гранати, але сили були нерівними. Нацисти, побачивши, що проти них діє невеличка група відважних воїнів, пішли в атаку. Позиція була зайнята в руїнах сараю. Лазар Паперник заявив: — «Дорогі бойові товариші, будемо битись до останнього подиху! Ні кроку назад! Тільки вистояти». І бійці бились, не шкодуючи свого життя. Вороги намагались захопити у полон жменьку хоробрих воїнів. Лазар озирнувся навкруги: скрізь лежали його бойові товариші, а неподалік десятки ворожих трупів. І живим залишився він один. — «Рус, здавайся!» кричали гітлерівці. А у відповідь Лазар одну за одного посилав автоматні черги. Але закінчились патрони. І тоді він береться за гранати. І ось залишилась остання граната… Юнак вийшов з палаючого хліва, безстрашно пішов назустріч ворогам. Коли ж озвірілі нацисти опинились поруч, пролунав вибух. Це останньою гранатою мужній воїн підірвав себе і ворогів, які його оточили. Загін чекістів загинув, знищивши близько 150 нацистів.

Батьківщина високо оцінила героїчний подвиг безстрашних воїнів лижного загону. 21 липня 1942 року Лазарю Папернику було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Меморіальні дошки славутчанину Лазарю Хаймовичу Папернику встановлені на прохідній Першого Московського годинникового заводу і в місті Славута, пам'ятник у селі Хлуднєво, де він похований. Крім того, у Москві і Славуті є вулиці, які носять ім'я героя. А 8 травня 2000 року у Москві на перехресті Радянського проспекту з вулицею Паперника, було урочисто відкрито гранітний пам'ятник цій відважній людині.

•  Паперник Лазар Хаїмович. // Сайт «Герои страны» (рос.). 
• Герои Московской битвы (рос.)
• Лыжня в бессмертие (рос.)
• Особое назначение (рос.)
• Присвоено посмертно (рос.)