Ihor Bilyk
Quick Facts
Biography
І́гор Зіно́війович Бі́лик (30 березня 1977 — 2 липня 2014) — солдат Збройних сил України.
Життєпис
В селі Перв'ятичі проживав з 1999 року. Закінчив школу, Сокальський професійний ліцей, працював екскаваторником.
Одним з перших записався 2 березня 2014 року добровольцем в райвійськкоматі. Навідник танка, 72-а окрема механізована бригада.
Загинув поблизу Червонопартизанська — село Панченкове, в часі обстрілу опорного пункту механізованої бригади терористами зі стрілецької зброї. Бойовики під'їхали до блокпосту з білим прапором — нібито хочуть здаватися. Наблизившись до блокпосту, відкрили вогонь, загинув Ігор Білик. Вогнем у відповідь автомобіль з терористами було знищено.
Вдома залишились дружина Оксана та дві доньки — 14-річна Вікторія та 5-річна Діана. В останню дорогу проводжало кілька тисяч людей, дівчата встеляли дорогу попереду квітами аж до цвинтаря.
Нагороди
29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Джерела
- Указ Президента
- Білик Ігор Зіновійович
- На Сокальщині поховали Ігоря Білика з Перв'ятич, який героїчно віддав життя за Україну
Учасники російсько-української війни (2014—2020) | |
---|---|
Учасники російсько-української війни (2014—2020) | |
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я | |
А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |