Emmanuyil Mysko

Еммануї́л Петро́вич Мисько́ (21 травня 1929, Устрики-Долішні, нині Польща — 12 березня 2000, Львів) — український скульптор.

Народний художник УРСР (1978). Дійсний член Академії мистецтв України (від 1996). Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1972).

Увесь життєвий і творчий шлях Миська пов'язаний зі Львовом. Тут він здобув художню освіту — 1956 закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (педагог І. Севера). Як скульптор Мисько — майстер портретного жанру української пластики другої половини XX століття, автор галереї портретів відомих учених, художників, письменників, громадських діячів.

Довголітній голова Львівської Спілки художників, він наприкінці 1980—х очолював Фонд культури. Мисько — академік-засновник Академії мистецтв України. Член комітетів республіканських виставок 1976 і 1980 років.

Понад десятиліття очолював Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв).

Помер у Львові 12 березня 2000 року. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 67.

Монументальні роботи

• Пам'ятник із бронзовим рельєфом на могилі Михайла Возняка на Личаківському цвинтарі, поле № 1 (1955).
• Пам'ятник Тарасові Шевченку на вулиці Личаківській у Львові (березень 1960, співавтор Яків Чайка).
• Пам'ятник Тарасові Шевченку в Лозівці (липень 1960, співавтор Яків Чайка)
• Пам'ятник Іванові Франку у Львові. 1964 рік, граніт, висота 13 м. Співавтори Валентин Борисенко, Дмитро Крвавич, Василь Одрехівський, Яків Чайка, архітектор Андрій Шуляр.
• Пам'ятник Іванові Франку у Дрогобичі. 1966 рік, співавтори Яків Чайка, Василь Одрехівський, архітектори Ярослав Новаківський і Анатолій Консулов.
• Пам'ятники полеглим у селах Волоща (1967, співавтори скульптор Ярослав Мотика, архітектор Олександр Матвіїв), Ясениця-Сільна (1974, архітектор Олександр Матвіїв, скульптор Ярослав Мотика), Хлівчани (1979, архітектор Мирон Вендзилович).
• Пам'ятник Володимирові Леніну в селі Опори (1967).
• Монумент бойової слави радянських Збройних сил на вулиці Стрийській у Львові (1969—1970, граніт, базальт, бронза). Співавтори скульптори Дмитро Крвавич, Ярослав Мотика, Олександр Пирожков, архітектори Аполлон Огранович і Мирон Вендзилович. Роботу відзначено 1972 року Державною премією УРСР ім. Шевченка, а 1974-го — золотою медаллю ім. Грекова Академії мистецтв СРСР.
• Конкурсний проект другої черги будівництва меморіалу на Марсовому полі — статуї св. Георгія Переможця на коні. 1985 рік, архітектор Василь Каменщик. Проект відзначено премією, не реалізовано.
• Скульптурна композиція «Сад світової культури» в Івано-Франковому (1986, співавтор Йосип Садовський).
• Пам'ятний знак радянським льотчикам у Джанкої (архітектор Володимир Блюсюк).
• Пам'ятник на могилі Анатолія Кос-Анатольського на Личаківському цвинтарі, поле № 3.
• Скульптурні композиції інтер'єру головної пошти у Львові: «Голуб Ярославни», «Історія Пошти», «Космос і пошта», «Телефон і телеграф». Виконані у матеріалі Романом Миськом під час реконструкції 1973–1975 років за проектом Аполлона Ограновича.

Портрети

• Федора Нірода (1957).
• Олени Кульчицької (1960, дерево, 43×36×28, Національний музей у Львові).
• Олекси Новаківського (1960, дерево, 87×85×70,5, Національний музей у Львові).
• Івана Франка (1964).
• Леопольда Левицького (1966).
• Скульптора Володимира Петрова (1968, тонований гіпс, 40×28×30).
• Письменника Петра Козланюка (1969, кована мідь, 60×35×40).
• Портрет Чакмакчяна(1969, тонований гіпс, 30×22×25).
• Письменника Романа Іваничука (1969, тонований гіпс, 55×30×35).
• Письменника Володимира Гжицького (1970, тонований гіпс, 65×75×45).
• Василя Стефаника (1971).
• Портрет Героя Соціалістичної Праці доярки О. Солотви (1973, шамот, 60×75×40, за іншими даними тонований гіпс).
• «В. Стефаник», медаль (не пізніше 1974).
• «М. Кузнецов», медаль (не пізніше 1974).
• «В. І. Ленін» 1975, тонований гіпс, 83×66×64 (співавтор Любомир Лесюк).
• Портрет Героя Соціалістичної Праці О. Пустовійта (1975, шамот, 69×39×57).
• Портрет білоруського поета Г. Буравкіна (1975, шамот, 48×38×42).
• Портрет директора Великомостівської шахти № 5 Володимира Григор'єва 1976, тонований гіпс, 92×77×60.
• Портрет Івана Волоса, майстра цеху ЛАЗ (1976, тонований гіпс, 75×45×45, за іншими даними — шамот).
• Портрет казашки (1977, шамот, 37×46×45).
• Романа Лубківського (1977, шамот, 50×42×48).
• Портрет білоруського графіка Г. Поплавського (1977, шамот, 45×30×35).
• Портрет єреванського архітектора Каріне (1977, шамот, 42×50×48, Львівська галерея мистецтв).
• Портрет слюсаря ЛАЗ, заслуженого механізатора М. Стогула (1977, тонований гіпс, 46×32×40).
• Депутата Верховної Ради СРСР Г. Жарко (1979, тонований гіпс, 45×41×45).
• Портрет Героя Соціалістичної Праці Н. Вереніцина (1980, шамот, 67×65×38).
• Портрет академіка Я. Підстригача (1980, шамот, 80×40×50).
• Портрет югославської поетеси Десанки Максимович (1981, тонований гіпс, 71×45×38).
• «Портрет В. В. Яшина» (1982, тонований гіпс, 70×63×32).
• Портрет Героя Радянського Союзу Ф. Моріна (1982, тонований гіпс, 96×45×50).
• Портрет І. Ф. Якурнова (1984, тонований гіпс, 63×23×28).
• Портрет ветерана війни і ветерана праці полковника Д. Ф. Воротинцева (1984, тонований гіпс, 45×20×31).
• Портрет письменника Р. Федоріва (1984, шамот, 60×60×38).
• Портрет Героя Радянського Союзу М. Лиховида (1985, тонований гіпс, 62×59×29).
• Портрет Р. Іваничука (1985, теракота, 74×53×49).
• Портрет Р. Іваничука (1986, тонований гіпс, 73×50×45).
• Портрет Д. Павличка (1986, тонований гіпс, 70×84×43).
• І. Франко (1986, тонований гіпс, 220×90×70).
• Кардинала Йосифа Сліпого.
• Я. Музики.
• О. Гончара.
• П. Жолтовського.
• С. Гординського.
• Данила Галицького.

Меморіальні таблиці

• Лесі Українці на вулиці, названій її іменем у Львові (1971, архітектор Мирон Вендзилович).
• Олексі Новаківському на вулиці Листопадового чину, 11 (1972).
• Леопольдові Левицькому на вулиці Устияновича, 10 у Львові (1973).
• Соломії Крушельницькій на вулиці Крушельницької, 23 (1973).
• Антінові Манастирському на вулиці Кармелюка, 9 у Львові (1978).
• Таблиця на дзвіниці костелу у Дрогобичі на честь звільнення міста загонами Богдана Хмельницького (1979).
• Таблиця із горельєфом Ярослави Музики на вулиці Винниченка, 26 у Львові (1994, бронза, архітектор Василь Каменщик).
• Іларіонові Свєнціцькому на вулиці Драгоманова, 42 (1996).
• Ростиславові Братуню на вулиці Грицая, 8 у Львові (1998, бронза, архітектор Василь Каменщик).

• Лауреати Шевченківської премії. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 346—350.
• Скульптор Еммануїл Мисько: світло долі: (альбом) / Яців Р. М. — К. : Криниця, 2009. — 223 с.
• Еммануїл Мисько: Бібліогр. покажч. / Уклад. Н. В. Міц; Відп. ред. С. О. Черепанова. — Л.: Каменяр, 1996. — 60 с.: іл.
• Дар серця і розуму / Розмову з Е. Миськом напередодні його ювілею записав Р. Кудлик; З мгф/кат записала Р. Мисько // Дзвін. — 2001. — № 5—6. — С. 124—126.
• Мисько-Пасічник Р. Еммануїл Мисько // Митці Львівщини: календар знаменних і пам'ятних дат на 2004 р. — Львів, 2004. — С. 40—44.

• Мальовид — «Я знаю, що роблю.» Емануїл Мисько
• МИ ПАМ'ЯТАЄМО. Гідний Еммануїл Мисько
• Еммануїл Мисько — «Митець. Громадянин»
• Творча лабораторія Еммануїла Миська