Dubravin Andriy Varlamovich

Андрі́й Варла́мович Дубра́він (нар. 30 листопада 1874(18741130), Вінниця — пом. 7 січня 1954, Томаківка, Дніпропетровської області) — український актор і театральний діяч, антрепренер, художник, режисер, педагог, театральний критик.

Театральну кар'єру розпочав 1885 року.

1891—1894 — актор літнього театру, що діяв у саду Ц. І. Куриловича у Вінниці, мандрував із капелою Л. Т. Лучицького Північною Бессарабією.

1894—1897 — актор у російсько-українських трупах П. Боброва-Бондаренка, В. Грицая, Х. Свєтлова, А. Долинова, М. Кропивницького та ін.

1897—1903 — режисер російсько-української трупи Ю. Сагайдачного.

1903 року заснував Товариство російсько-українських акторів, гастролював південною Україною, організовував літні театри.

Писав критичні статті для журналу «Театр и Искусство», в яких захищав український театр від втручань поліції й цензури, а малі театри від непосильних податків.

Був постановником вистав і концертів на користь Червоного Хреста.

1921—1939 (з перервами) — режисер театральних труп у м. Нікополь.

1921—1923 років був режисером і декоратором в нікопольському Народному домі, викладав у драмстудії при відділі Народної освіти акторську майстерність.

12 жовтня 1921 року в Нікополі відзначили 35-річний ювілей театральної діяльності Дубравіна. Місцеві чоповці вручили Дубравіну конфіскований у «багатія» золотий годинник, але Андрій Варламович відразу ж передав його в допомогу людям, які страждали від голоду, що мав міце 1921—1923 років.

1924—1928 — працює в Миколаєві.

1928—1932 — режисер нікопольської міської театральної студії.

1932—1939 — режисер у клубі ім. Лепсе в Нікополі.

Від 1939 року — працює в Запоріжжі.

1944—1950 — режисер і актор Томаківського будинку культури Дніпропетровської області.

• «Назар Стодоля» Т. Шевченка
• «Безталанна» І. Карпенка-Карого

• Назар Стодоля (однойм. п'єса Т. Шевченка)
• Стецько («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка)
• Петро («Наталка Полтавка» І. Котляревського)
• Іван Непокритий («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького)
• Омелько («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого)
• Аркашка («Ліс» О. Островського)
• Держиморда («Ревізор» М. Гоголя)

• Богуш П. Де Дубравін — там фурор і успіх! // Нікопольська правда. 1999, 30 березня.

• Дубравін Андрій Варламович esu.com.ua
• Дубравін Андрій Варламович  library.vspu.edu.ua
• Хроніка театрального життя Нікополя — від 1891 року і до наших днів