Boris Zbarsky

Бори́с Іллі́ч Зба́рський (Берл Елійович Збарський; 15 (26) липня 1885(18850726), Кам'янець-Подільський — 7 жовтня 1954, Москва) — російський радянський біохімік єврейського походження. Дійсний член Академії медичних наук СРСР (від 1944 року). Герой Соціалістичної Праці (1945).

Народився в єврейській сім'ї середнього достатку. Батько, Елій Давидович, служив у київського цукрозаводчика Бродського.

Хлопчика непогано підготували вдома, а коли йому виповнилося вісім років, віддали на навчання до міського училища. Провчившись там два роки, Борис восени 1895 року перевівся до Кам'янець-Подільської класичної гімназії.

1901 року мати повезла сина за кордон: у Відні професор Ейзельберг, а в Берні професор Еміль Теодор Кохер, який невдовзі, 1909 року, став лауреатом Нобелівської премії з медицини, оглянули хлопця з приводу «водянки» в паху, яку вважали ознаками туберкульозу. Після операції, зробленої Кохером, Борис із матір'ю повернувся до рідного міста.

1906 року Збарський склав іспит на атестат зрілості в Кам'янець-Подільській гімназії . Але здобути вищу освіту на теренах Російської імперії євреям було непросто: їх до університетів приймали, але не більше від установленого відсотка. Тому Борис поїхав до Женеви, де вступив на природничий факультет університету. 1908 року він одружився зі студенткою Фанні Зільбергман — уродженкою Кам'янця-Подільського.

Брав участь у бальзамуванні тіл Володимира Ілліча Леніна (1924), Георгія Димитрова (1949). Був беззмінним директором лабораторії при мавзолеї Леніна.

Ув'язнення та смерть

1950 року був заарештований та звинувачений в тому, що написана ним брошура «Мавзолей Леніна», яку три роки поспіль (у 1944—1946 роках) видавав Політвидав, є політично шкідливою. Збарський хоч і прославляв у ній, як це тоді належало робити, Сталіна та «мудру політику партії», але, згідно з висновком експертів, не відобразив ролі Сталіна в дні Жовтневої революції. Збарського звинуватили ще в тому, що велич завдання бальзамування тіла Леніна він применшив описанням способів бальзамування в стародавньому Єгипті та повідомленням про розтин тіла Леніна. А згадування про те, що мозок Леніна був перевантажений роботою та перевтомлений, визнали наклепом на партію та на Сталіна, які начебто недостатньо піклувалися про вождя.

Крім того, Збарського звинуватили в «підривній роботі проти радянської влади та антирадянській агітації». Його звинуватили, зокрема, і в тому, що в розмові з другом і з дружиною він говорив, що Всеволод Вишневський у п'єсі «Незабутній 1919-й» перебільшив роль Сталіна.

Одним із пунктів звинувачення було те, що на прохання колективу Єврейського театру Збарський відновив понівечене обличчя «американського шпигуна» Соломонf Міхоелса — актора, режисера та директора Єврейського театру (тіло Міхоелса доставили в Москву з Мінська, де його збила вантажівка). А найважчим стало звинувачення в шпигунстві на користь Німеччини.

Збарський перебував у в'язниці майже два роки. Його випустили 30 грудня 1953 року. Невдовзі Збарського реабілітували та відновили в партії. Він не повернувся на роботу в мавзолей, а працював професором на кафедрі біохімії 1-го Московського медичного інституту.

Сили Збарського було підірвано. Йому потрібні були лікування та тривалий відпочинок. 7 жовтня 1954 року прямо на лекції помер від серцевого нападу. Похований в Москві на Новодівичому цвинтарі (дільниця 4, ряд 15, могила 3).

Сім'я

Перша дружина Фанні Миколаївна Зільбергман (1884 — 1971). Син від першого шлюбу Ілля Борисович Збарський також став біохіміком.

Друга дружина Євгенія Борисівна Перельман (1900 — 1985). Діти — Фелікс-Лев, який став художником, і Віктор.

17 лютого 1967 року в Кам'янці-Подільському Больничний провулок перейменовано на вулицю Збарського.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 232.
• Заслужений діяч науки Б. І. Збарський в Кам'янець-Подільську // Червоний кордон. — 1940. — 3 грудня. — С. 4.
• Розумовська Н., Зущина Є. Знатний земляк // Червоний кордон. — 1940. — 5 грудня. — С. 4.
• Збарський Б. Право на освіту // Червоний кордон. — 1940. — 5 грудня. — С. 3.
• Збарський Б. Тіло В. І. Леніна збережено на довгі роки: Листи наших земляків // Сталінська молодь. — 1941. — 2 березня. — С. 3.
• Будзей Олег. Борис Збарський: Ім'я на мапі міста // Подолянин. — 2002. — 15 лютого. — С. 4.
• Завалюнюк О. М., Комарніцький О. Б. Минуле і сучасне Кам'янця-Подільського. — Випуск 1. — Кам'янець-Подільський, 2003. — С. 123—128.
• Борис Галязимов. В поисках покоя // Уральский следопыт. — 2006. — № 2.
• Сикора Эдуард. Лица Каменца-Подольского. — Харьков, 2010. — С. 392.

• Хронос. Збарський Борис Ілліч (рос.)
• Могили знаменитих. Збарський Борис Ілліч (рос.)
• Всеросійське генеалогічне дерево(рос.)
• Борис Пастернак. Начало пути. Письма к родителям (1907—1920) // Знамя. — 1998. — № 4.
• Не Леніним єдиним… (стаття Олега Будзея на порталы громадянської журналістики «ХайВей»)
• Три кохання Бориса Збарського (стаття Олега Будзея на порталі громадянської журналістики «ХайВей»)
• Кам'янчанин Борис Збарський  — Кам'янецький часопис КлюЧ, 2015-08-07