Boris Aleksandrovitsj Loekasjenko

Лукашенко Борис Олександрович (29 жовтня 1942 року, с. Карпівці, Хмельницька область — 4 липня 2011, Хмельницький) — тромбоніст, аранжувальник, викладач по класу тромбона, туби та диригування (1970—2010) Хмельницького музичного училища ім. В. І. Заремби.

Підбиваючи підсумки прожитого та зробленого на певному життєвому етапі, кожен із нас намагається визначити низку причинно-наслідкових подій, що так чи інакше вплинули на нашу долю, а також виокремити із потоку близьких чи просто знайомих людей саме тих, хто безпосередньо чи опосередковано мав найбільший вплив на наше становлення як особистості, вибір професійного шляху, роду заняття, хобі чи кола життєвих інтересів. І досить часто серед таких осіб ми відзначаємо педагогів, чий професійний вогник зумів запалити і наш інтерес. Саме таким був для багатьох хлопців Хмельницької області Борис Олександрович Лукашенко (1942—2011 рр.), який своїм прикладом стимулював інтерес до фахових знань, що згодом трансформували хлопчаків у самодостатніх професіоналів високої ланки.

Виконавська діяльність

Після закінчення школи у 1957 р. став вихованцем військового оркестру Хмельницького танкового училища. Атмосфера звучання духової музики зародила бажання у Бориса Олександровича отримати фахові знання з гри на тромбоні. Цілеспрямованість молодого чоловіка призводить до того, що майже в 21 рік він поступає до Хмельницького музичного училища, де навчався у В. Т. Баранова і Г. Г. Камерзана. Високі темпи накопичення знань та навичок гри на тромбоні дозволяють уже через два роки працювати в оркестрі місцевого музично-драматичного театру ім. Г.Петровського, а після третього курсу училища (1966 р.) поступити до Львівської державної консерваторії ім. М. В. Лисенка у клас Степана Федоровича Ганича — видатного музиканта-педагога класу тромбона, який виховав десятки фахівців з відмінними професійними навичками, високою якістю звуковидобування, інтонації, штрихів, виконавських технічних прийомів. Спраглість до практичних втілень своїх власних навичок породило цілу низку подій і на п'ятому курсі консерваторії молодому Борису Олександровичу дозволяють працювати за сумісництвом у Хмельницькому музичному училищі викладачем по класу тромбона. Таким чином завершився цикл навчання і настав час мистецької трансформації жагучого до знань учня в перспективного викладача, з чималими практичними знаннями.

Педагогічна діяльність

За 54 роки діяльності Хмельницького музичного училища (далі ХМУ), перший хто тривалий час, а саме 40 років, навчав молодь грі на тромбоні був Борис Олександрович Лукашенко. Саме тому можна стверджувати, що йому належить право називатись «основоположником професійної школи». Під його керівництвом училище закінчили 82 молодших спеціаліста. Учні класу проявляли цілеспрямованість до майстерного виконавства і результатом цих прагнень були нагороди на конкурсах.

Випускники — лауреати

Так на Всеукраїнському конкурсі виконавців на духових та ударних інструментах у м. Донецьк переможцями були: І місце — О.Пласкій (1997), Р.Калинюк (2003), І.Ясний (2004); ІІІ місце — А.Гребелюк (2008); дипломанти — Д.Яцуляк, Ю.Бабич (2005) і В.Сидорчук (1993) став дипломантом Міжнародного фестивалю молодих виконавців у м. Києві. В 2008 р. у Донецьку О. Б. Лукашенка нагородили дипломом за високопрофесійну підготовку молодих фахівців до XXV Всеукраїнського конкурсу виконавців на духових та ударних інструментах.

Випускники — військові диригенти

В.Гулько, С.Рабійчук (1984), С.Білаш (1985), І.Білаш (1987), О. Колодій, І. Іщук, С.Францішкевич (1994), І.Ковтун (1994), О.Гуцал (1997);

Особливою нагородою для Бориса Олександровича була відзнака діяльності його дітища — квартету тромбоністів ХМУ, який двічі здобув диплом на Всеукраїнському фестивалі духової музики у м. Хмельницькому і м. Житомирі. Плідна праця викладача-наставника сприяла бажанню молодих музикантів до вступу у вищі навчальні заклади (36 чоловік), і 10 з них стали військовими диригентами. Сфера диригування духовим оркестром теж була підвладна таланту Лукашенка. Протягом восьми років з 1978 по 1986 рр. Борис Олександрович за сумісництвом працював в с. Чабани, Хмельницького району викладачем та керівником духового оркестру та допомагав мешканцям села у виступах художньої самодіяльності. Результатом такої діяльності стало те, що п'ять учасників духового оркестру вступили до ХМУ, а згодом три з них — С.Рабійчук (1984), С.Білаш (1985), І.Білаш (1987), котрі навчалися у Б. О. Лукашенка по класу тромбона, поступили на військово-диригентських факультет при Московській консерваторії.

Основні критерії, якими Б.Лукашенко керувався у своїй викладацькій діяльності — це тісний зв'язок із класичною музикою, підпорядкування художнього задуму всім виразним можливостям звучання тромбону. Велике значення у вихованні і формуванні особистості учня Б.Лукашенко приділяв репертуару. На заняттях Б. О. Лукашенка, особливо на початкових етапах роботи над твором мав місце скрупульозний розгляд твору, його аналіз щодо форми і змісту, розмірковування про музику та її особливості, асоціації викликані нею, виявлення технічно складних елементів. Педагог, насамперед, ставив за мету стимулювати розумову діяльність учнів, уважно придивлятися на вказівки автора щодо фразування, штрихів, викликати зацікавленість до тексту. Особливості викладацької роботи полягали у пошуку окремих образних порівнянь, розвитку творчої уяви учня до становлення виконавської індивідуальності. Таким чином, уміння розбиратися в тонкощах музичного світу розкривалося потім у вихованців Б.Лукашенка і в інших сферах їх діяльності — сольно-концертній, викладацькій та диригентській.

У цьому зв'язку слід підкреслити важливу і відповідальну роль викладача у процесі становлення майбутнього виконавця, його вплив на формування та подальший розвиток молодого музиканта, як особистості. Педагог спеціального класу не повинен відривати задачі навчання від задач виховання. Такі якості у характері своїх учнів, як працелюбність і дисциплінованість, допитливість і творча активність залежать, перш за все, від правильної організації роботи викладача в процесі занять на інструменті. Рушійною силою у розвитку вітчизняного духового інструментального мистецтва, у визначенні рівня виконавської майстерності є не тільки сольне виконавство, але й, у значній мірі, оркестрово-ансамблева практика. Продовжуючи справу своїх викладачів, Борис Олександрович сприяв підвищенню рівня особистої майстерності виконавців на тромбоні, розвитку методики викладання, формуванню репертуару з найкращих зразків світової музики. Його праця з ансамблем тромбоністів стала взірцем для кількох поколінь музикантів-духовиків усіх спеціальностей: стрій та система штрихів в поєднанні з особливим, прецизійним «опорним» ритмом позначилися на виконавській манері молодих музикантів.

Ансамбль тромбоністів

Значною подією у педагогічній діяльності Бориса Лукашенка, як вище згадувалось, було створення 24 квітня 1978 року ансамблю тромбоністів ХМУ у складі Р.Іщука, А.Олійника і В.Гулько. Першими концертними майданчиками для колективу були районні музичні школи у Віньківцях, Кам'янець-Подільському, Старо-Костянтинові, Новій-Ушиці і Хмельницькому. Періодична преса області відзначувала популяризаторську і концертну діяльність тромбоністів на своїх шпальтах. Так у газеті «Радянське Поділля» за 9 травня 1978 р. була надрукована стаття «Спасибі за виступ!» в якій висловлювалась подяка за розповідь про історію виникнення тромбона та про видатних музикантів, які любили цей інструмент, і за концерт ансамблю. В Старо-Констянтинівській газеті «Совет октября» за 28 лютого 1981 р. уже зазначаються досягнення ансамблю — про те що тріо тромбонів було учасником третього туру республіканського конкурсу колективів музичних училищ у м. Києві. Таким чином, спостерігаються згадування про активну концертну діяльність новоствореного колективу.

Продуктивна робота перших років трансформувала виконавський склад ансамблю і до теперішнього часу він відомий як квартет тромбонів ХМУ. За своє 35 річне існування ансамбль подарував слухачам понад 250 концертів тривалістю 1 година. В основному вони проводилися в музичних школах, на підприємствах, у військових частинах області, а також у містах: Київ, Житомир, Тернопіль і Жмеринка.

Тяжка хвороба і раптова смерть талановитого викладача в 2011 р. не припинила існування ансамблю. Школа гри на тромбоні, яку сформував Б. О. Лукашенко, довела свою життєвість, прогресивний характер, і те що її творчі принципи продовжують і розвивають його учні. Наслідувачем традицій Бориса Олександровича став його учень, випускник військово-диригентської кафедри Львівського військового ордена червоної зірки інституту ім. Гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка» — Олександр Гуцал. За його керівництва квартет тромбонів ХМУ у 2012 р. отримав звання дипломанта на V-му Всеукраїнському конкурсі молодих виконавців (ансамблів) на мідних духових інструментах ім. В. Старченка у м. Рівне. Тим самим простежуються причинно-наслідкові зв'язки учень-викладач, і бажання колишнього виконавця ансамблю зберегти традиції свого учителя та продовжити їх історію.

Аранжування

Репертуар інструментального квартету створювався, в основному, на базі хорової музики зарубіжних і українських композиторів, цьому сприяла специфіка чотириголосного звучання. Прикладом зарубіжної класики були — Хор Пілігримів з оп. «Тангейзер» Р.Вагнера, Хор мисливців з оп. «Чарівний стрілець» К.Вебера, чоловічий хор з оп. «Демон» А.Рубінштейна, «Хорал» І. С. Баха, Л. Бетховена і Д.Палестрини, «Вокаліз» Р.Паулса та інші. Зразками української музики були представлені твори і обробки народних пісень М.Лисенка «Молитва за Україну», «Безмежнеє поле» (аранжування Б.Лукашенка), М.Леонтовича «Щедрик», М.Вербицького «Ще не вмерла Україна», А.Кос-Анатольського «Ти до мене не ходи», «Ой ти дівчино з горіха зерня» і «Нова Верховина» (аранжування Б.Лукашенка), І.Поклада «Моя Україна» (переклад Б.Лукашенка), А.Авдієвського «Ой чий то кінь стоїть» та власні обробки жартівливих пісень «Ой я знаю що гріх маю», «Не пускала мене мати», «Ой поїхав за снопами». Загалом Борис Олександрович опрацював для ансамблю близько 20 творів — серед них Д.Каччині «Ave Maria», О.Євлахов «Романс», К.Мясков «Над Карпатами сніг», В.Кравчук «Калинонька», І.Дунаєвський фокстрот з оперети «Вільний вітер», А.Джайс «Осінній сон» та інш.. Таким чином, підкреслюється талант викладача як композитора і аранжувальника, що допомагав в урізноманітненні і збагаченні репертуарного багажу для ансамблю.

Методичні роботи

Паралельно до музично-викладацької практики сфера інтересів Б.Лукашенка спрямовувалась до методичної роботи, тому що педагог зобов'язаний постійно поповнювати свої знання, бути у курсі останніх досягнень у галузі методики навчання, поєднувати практичну діяльність з теоретичними дослідженнями. Наслідком цього процесу було 5 розробок: «Питання інтонації при грі на тромбоні», «Інтонація звуків ладу», «Гра в ансамблі», «Специфіка виконання концерту М. А. Римського-Корсакова для тромбона з духовим оркестром» і «Сценічне мистецтво та гра на пам'ять».

Досягнення випускників

Гордістю музично-педагогічної діяльності Б. О. Лукашенка став високий професійний рівень його випускників, які сьогодні продовжують мистецькі традиції вчителя у своїй творчій школі життя і працюють у багатьох навчальних закладах України та за її межами. Яскравими представниками власної справи є — художній керівник ансамблю пісні та танцю МВС України, заслужений артист України, полковник В.Гулько; професор Каїрської музичної академії по класу тромбона А.Гуцалюк; викладач Брестського держуніверситету М.Сирота; заступник начальника Військово-музичного управління служби Генерального штабу Збройних Сил України, заслужений артист України, підполковник С.Рабійчук.

Підсумовуючи усе сказане можна прийти до висновку, що творче життя Б. О. Лукашенка в мистецтві — це життя подвижника, який не шукав легких шляхів, а в подоланні труднощів черпав натхнення і сили для улюбленої справи, запалював молоді серця, вчив їх жити та працювати, виховував любов до своєї професії. Багаторічна діяльність викладача класу тромбону була схожа на поширення кругів на воді, що з часом збільшують радіус розповсюдження, і стала підґрунтям для чималої кількості молодих спеціалістів, які продовжують провадити знання учителя по містах області.

1. Особистий архів Б.Лукашенка