Alexey Yarmolsky

Олексій Іванович Ярмольський (15 червня 1916, Київ, Російська імперія — 28 березня 2003, Київ, Україна) — український радянський кінематографіст, кінопродюсер. Член Спілки кінематографістів УРСР.

Народився 15 червня 1916 року в Києві в будинку на вулиці Новій (нині Станіславського, 3) на території колишньої садиби Мерінга у родині інженера Івана Ярмольського, учасника Першої світової війни.

Його дитинство та юність пройшли на Липках. Разом із братом Леонтієм навчався у трудовій школі № 83, розташованій на вулиці Лютеранській,18.

В 1932 дебютував у німому кіно в картині «Разом із батьками» режисера Лазаря Френкеля.

Випускник фізико-математичного факультету Ленінградського педагогічного інституту імені М. М. Покровського (1939). Працював учителем в одній із середніх шкіл Гатчини Ленінградської області.

Учасник Німецько-Радянської війни. На фронт був призваний Московським райвійськкоматом міста Ленінград. Також брав участь в обороні Москви.

Після закінчення війни з 1947 по 1976 рік працював на Київській кіностудії імені Довженка. Обіймав посади адміністратора, заступника директора, директора картин. Керував знімальними групами. Брав участь у створенні близько двох десятків фільмів.

Олексій Ярмольський працював з режисерами: Іваном Кавалерідзе, Сергієм Параджановим, Леонідом Биковим, Володимиром Довганем, Антоном Тимонішиним , Євгеном Шерстобітовим, Юрієм Лисенком, Євгеном Матвєєвим, Олександром Муратовим, Ролланом Сергієнком, Артуром Войтецьким, Радомиром Шарановичем (Югославія).

Під час зйомок фільму «Стара фортеця» 1973 року Ярмольський переніс другий інфаркт.

Після реабілітації, попри рекомендації лікарів, повернувся до роботи — відповідав на Кіностудії імені Олександра Довженка за міжнародні зв'язки.

Олексій Ярмольський входив до складу комісії з розслідування обставин загибелі Леоніда Бикова 11 квітня 1979 року.

Помер 28 березня 2003 року у Києві. Похований на Совському цвинтарі.

У 2021 році Благодійний фонд Богдана Ступки за підтримки низки громадських організацій виступив з ініціативою встановлення меморіальної дошки Олексію Ярмольському у Києві на будинку № 3 на вулиці Станіславського.

• Мати — Елеонора Броніславівна Ярмольська (пом. 1958), похована в Києві на Лук'янівському цвинтарі.

Сестра — Олена Іванівна Ярмольська (1919—2006), відомий київський лікар терапевт.

Брат — Леонтій Іванович Ярмольський, інженер (1912-?)

• Дружина — Алла Іванівна Ярмольська (Киптенко), 1926—1992. Похована у Києві на Байковому цвинтарі.

Дочка — Елеонора — тележурналіст, координатор «Національної антикорупційної спілки»

Онук — Денис Павленко (нар.1980) — директор Центру оцінки соціальних та екологічних ризиків.

Онук — Максим Павленко (нар.1970) — медіаменеджер, видавець, керівник медіахолдингу «Телеграф» (у 2000—2003 рр.)

• Дружина — Галина Архіпівна Ярмольська (Оксанич), 1919—2000. Похована у Києві на Совському цвинтарі.

Син (прийомний) — Олександр.

• Орден Вітчизняної війни II ступеня
• Медаль За оборону Ленінграда
• Медаль «За оборону Москви»
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «Ветеран праці»

Директор фільмів (продюсер)

• 1957 — «Якби каміння говорило...»
• 1958 — «Перший парубок»
• 1960 — «Летючий корабель»
• 1961 — «Повія»
• 1963 — «Три доби після безсмертя»
• 1964 — «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша»
• 1965 — «Акваланги на дні»
• 1966 — «Їх знали тільки в обличчя»
• 1968 — «Білі хмари»
• 1969 — Поштовий роман
• 1970 — «Крутий горизонт»
• 1971 — «Де ви, лицарі?»
• 1973 — «Весілля» (виробництво СРСР-Югославія).

Заступник директора

• 1952 — Максимко
• 1954 — Андрієш
• 1955 — Матрос Чижик
• 1956 — Коли співають солов'ї

Адміністратор

• 1947 — Подвиг розвідника
• 1948 — Третій удар

Актор

• 1932 — Разом із батьками — Яць Поплюйко.