Aleksey Borodin

|портрет= |Посада=

Олексій Артемович Бородін (*11 лютого 1908(19080211), с. Піски Козельщинського повіту, тепер Полтавської області — †19 травня 1995, Київ) — український радянський історик, доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1948—1952 рр.).

Народився в селянській родині. Працював наймитом, чабаном.

Закінчив лікнеп. Був секретарем комсомольського осередку села Пісок Козельщинського району Полтавської області. У 1928—1930 рр. — голова кооперативу в с. Пісках, у 1930 р. — голова райкомнезаму.

Проходив службу в Червоній Армії.

Навчався в Комуністичному університеті імені Артема (Харків) (1933—1936), аспірантурі Інституту червоної професури при ВУЦВК (1936—1937). Закінчив історичний факультет Іркутського педагогічного інституту (1944), аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б) (Москва) (1949).

З 1937—1938 рр. — завідувач сектору культури Управління справами Ради Народних Комісарів УРСР.

У червні 1938 р. заарештований органами НКВС, але 21 вересня 1940 р. звільнений через відсутність складу злочину.

У 1940—1941 рр. викладав історію на курсах керівних працівників при Київському союзі кооператорів.

У 1941—1942 рр. — завідувач кафедри марксизму-ленінізму Куп'янського педагогічного інституту.

1942—1944 рр. — директор Тулунського педагогічного інституту (Іркутська область).

У Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка: 1948—1950 старший викладач, 1950—1956 доцент кафедри марксизму-ленінізму, 1948—1952 декан історичного факультету, 1956—1968 завідувач кафедри історії КПРС, 1968—1979 завідувач кафедри історії КПРС гуманітарних факультетів, 1983—1986 і 1988 професор кафедри історії КПРС історичного факультету. Читав курси «Основи марксизму-ленінізму», «Історія КПРС» та спецкурси з історії партії.

Працював радником з питань вищої школи в Пекінському університеті, читав лекції у вишах КНДР, Польщі, Югославії, Чехословаччини.

Виняткову увагу приділяв вихованню викладацьких кадрів. Під його науковим керівництвом підготовлено понад 60 докторів та кандидатів історичних наук.

Сфера наукових інтересів: історія КПРС, керівна роль партії в умовах побудови соціалізму.

Кандидатська дисертація «Боротьба партії за втілення в життя рішень VIII партійної конференції про Україну» (1948), докторська дисертація «Коммунистическая партия Украины — боевой отряд КПСС в борьбе за осуществление ее политики (1917—1945 гг.)» (1967).

• КПСС в борьбе за восстановление и дальнейшее развитие народного хозяйства СССР в послевоенный период. К., 1954.
• Всесвітньоісторичне значення Великої Жовтневої соціалістичної революції. К., 1957.
• Боротьба КП України проти троцькізму, за єдність рядів партії (1918—1927 рр.). К., 1968 (у співавт.).
• Образование СССР — торжество ленинской национальной политики. К., 1972.

Керівник авторського колективу «Курсу лекцій з історії КПРС: У 2-х ч.» (К., 1970).

Відповідальний редактор збірника «Наукові праці з історії КПРС».

• Орден Трудового Червоного Прапора;
• Орден Жовтневої Революції;
• медалі.
• Заслужений діяч науки УРСР.

• Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка
• Лисенко В. Червоний професор // Зоря Полтавщини. № 47 від 24.02.1968 року
• Шевченко Л. А. Бородін Олексій Артемович // Енциклопедія історії України: Т. 1: А—В. — К., 2003
• Латиш Ю. В. Бородін Олексій Артемович // Історичний факультет Київського університету: минуле й сьогодення (1834—2004 рр.). — К., 2004. — С. 160.
• Професори Київського університету: біографічний довідник. — К., 2014.
• Енциклопедія сучасної України