Aleksandr Makarchenko

|Посада=

Олекса́ндр Фе́дорович Мака́рченко (* 22 жовтня 1903, Маріуполь — † 5 липня 1979, Київ) — організатор і перший директор Львівського медичного інституту в 1939—1941 роках, директор Інституту фізіології АН УРСР (1955—1969), доктор медичних наук, лауреат премії ім. О. Богомольця АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР, дійсний член (академік) Академії Наук УРСР.

Народився у Маріуполі в родині робітника ливарні, з 12 років працював. 1929 року закінчив робітничий факультет при Харківському медичному інституті, у 1933 році й сам медичний інститут.

У 1933—1936 роках був аспірантом кафедри нервових хвороб ХМІ, одночасно працював інспектором Харківського облздороввідділу. Також у 1933—1935 роках був заступником завідувача Київського облздороввідділу. З 1937 по 1939 року був директором Харківського інституту удосконалення лікарів.

У 1941 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук.

В 1939 році був організатором і до 1941 року першим директором Львівського медичного інституту, де паралельно працював асистентом кафедри неврології. За спогадами польського професора Томаша Чешиньського, у 1939 році Макарченко шукав декана медичного факультету. Йому сподобалася кандидатура молодого викладача Болеслава Ялового. Щоб переконати Ялового очолити факультет, він покликав його до себе додому на «вино й фрукти». Замість цього гостя почастували горілкою та солоними огірками, що й призвело до призначення декана. З Москви також Макарченко запросив фармаколога Володимира Вольтера.

У 1941—1942 роках — начальник управління медичних вишів Наркомату охорони здоров'я УРСР. У 1942—1944 роках був першим заступником міністра охорони здоров'я Таджицької РСР, паралельно працював доцентом кафедри неврології Таджицького медичного інституту. З 1944 до 1947 року був завідувачем сектором охорони здоров'я ЦК КПУ, а з 1947 до 1949 року — заступником міністра охорони здоров'я Української РСР. У 1949—1950 роках обіймав посаду заступника міністра охорони здоров'я СРСР.

З 1950 до 1953 року був докторантом кафедри неврології Київського інституту вдосконалення лікарів. 1954 року здобув науковий ступінь доктора медичних наук, став лауреатом премії Академії Наук УРСР імені О. Богомольця.

У 1953—1979 роках завідував відділом неврології і нейрофізіології Інституту фізіології АН УРСР, у 1953—1955 роках був заступником директора інституту, в 1956—1966 роках — його директор.

Помер 1979 року. Невдовзі на будівлі Інституту фізіології було встановлено меморіальну дошку.

У 1933—1941 роках вивчав вплив кори головного мозку на хімічний склад крові та азотистий обмін в організмі. У докторській дисертації (1954) вивчав вплив інтоксикації марганцем на функції нервової системи, цьому ж була присвячена монографія, за яку Макарченко отримав Премію АН УРСР імені О. О. Богомольця.

Макарченко досліджував кірково-підкіркові взаємозв'язки, роль гіпоталамуса в інтеграції діяльності кори та функції вегетативної нервової системи. Також розробляв питання філософії та методології фізіології.

Підготував 4 докторів та 6 кандидатів наук.

Важливі праці

• «Вплив кори головного мозку на біохімію крові» — дисертація кандидата медичних наук
• «Грип та нервова система» — монографія, 1963
• «Роль нейрогормональних систем гіпоталамусу в фізіології та патології» — монографія, 1978
• «Гіпоталамо-кортикальні впливи: нейрофізіологічні та нейрохімічні механізми» — монографія, 1980.

Загалом автор більше 150 наукових праць, з них 5 монографій.

Академічні звання та посади

У 1957 році обраний членом-кореспондентом АН УРСР за спеціальністю «нейрофізіологія». У 1961 році обраний академіком АН УРСР за тією ж спеціальнстю. У 1961—1962 роках Макарченко очолював Бюро Відділення біологічних наук АН УРСР, надалі у 1962—1963 роках був віце-президентом АН УРСР.

Також очолював Наукову раду АН УРСР з фізіології людини та тварин, Українське наукове товариство невропатологів та психіатрів. Був головою Київського відділення Українського фізіологічного товариства імені І. П. Павлова, а також заступником голови цього товариства. Був відповідальним редактором «Фізіологічного журналу».

Член КПРС з 1928 року. Делегат XVIII З'їзду Комуністичної партії України у 1954 році, тричі обирався членом Київського обкому й міськкому КПУ, депутат Київської обласної ради депутатів та Київської міської ради. Тричі обирався секретарем партійного комітету АН УРСР.

• 2 Ордени Трудового Червоного Прапора
• 2 Ордени Знак Пошани
• Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР
• Знак «Відміннику охорони здоров'я»
• Премія АН УРСР імені О. О. Богомольця за монографію «Зміни нервової системи і характеристика вищої нервової діяльності при інтоксикації марганцем в клініці та експерименті» (1954)
• Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1965)
• медалі

• Александр Федорович Макарченко // Нейрофизиология. — 1979. — Т. 11, вип. 5. — ISSN 0028-2561.(рос.)
• Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах і іменах. — Львів: НТШ, 2004. — С. 132, 275
• Основні напрями в розвитку діяльності кафедр Львівського медичного інституту. — Львів: ЛДМІ, 1966. — С. 19.
• В. С. Гриновець, А. В. Магльований, І. С. Гриновець. До 110-річчя від дня народження дійсного члена АН УРСР Олександра Федоровича Макарченко // Журнал Національної академії медичних наук України. — 2014. — т. 20, № 1. — С. 127—129. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/jnamnu_2014_20_1_18
• Макарченко Олександр Федорович (до 100-річчя від дня народження) Фізіологічний журнал. — 2003 — т.49, N 5, стр.14-16

• Макарченко Олександр Федорович. НАН України
• М. Ґжеґоцький, С. Різничок. Макарченко Олександр Федорович. Сайт ЛНМУ