Quick Facts
ScorpioBiography
Алексе́й Ива́нович Терено́жкин (26 ноября 1907, Николаевск — 19 мая 1981, Киев) — советский археолог, доктор исторических наук (1959), профессор (1967), заведующий отдела археологии раннего железного века Института археологии АН УССР.
Биография
Родился в семье торговца. В 11 лет начал собирать на берегу реки и относить в музей осколки древней керамики. В 14 лет (в 1921 году) впервые принял участие в археологических работах — исследованиях курганов, проводившихся местным «Обществом мироведения». В 1926 поступил на археолого-этнологическое отделение высших курсов при Самарском обществе краеведения, после окончания которых поступил на этнологический факультет МГУ. На последнем курсе был исключен за «сокрытие социального происхождения». Работал в Государственном историческом музее, Институте истории и археологии АН Узбекской ССР и других местах, участвовал в раскопках на территории Средней Азии, России и Украины.
С 1941 — на войне, прошёл от Сталинграда до Вены. Награждён орденом Красной звезды и пятью медалями.
В 1948 году защитил кандидатскую диссертацию по результатам исследований в Узбекистане. В том же году переехал в Киев и стал работать в Институте археологии АН Украинской ССР. В 1958 году защитил диссертацию на соискание учёной степени доктора исторических наук по теме «Предскифский период в Днепровском лесостепном Правобережье».
Алексей Иванович Тереножкин является создателем концепции развития культур раннего железного века на Украине. Проводил археологические раскопки как в лесостепной, так и в степной зоне Украины. Автор многих научных работ, среди которых «Предскифский период в Днепровском Лесостепном Правобережье». Соавтор монографии «Археологія Української РСР».
Семья
- Брат — Тереножкин Василий Иванович, физик.
- Брат — Тереножкин Иван Иванович, ботаник.
- Жена — Тереножкина Елизавета Яковлевна, врач
- Жена — Варвара Ильинская, советский археолог (Украинская ССР), специалист по истории скифов.
- Дочь — Ранну Елена Алексеевна, историк.
- Сын — Тереножкин Дмитрий Алексеевич
- Сын — Ильинский Андрей Алексеевич, художник-керамист.
Литература
- Іллінський А. О., Саєнко В. М. Історія дослідження Мелітопольського кургану і пам’яткоохоронний контекст // Проблеми вивчення та охорони пам’яток первісного мистецтва півдня Європи (кам’яний вік — епоха бронзи). Запоріжжя, 2015. — С. 37-39.
- Іллінський А., Саєнко В. Листи Бориса Мозолевського до Олексія Тереножкіна і Варвари Іллінської // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Випуск 19. Історія археології: міжособистісні та інституціональні комунікації. — Львів, 2015.- С. 287—294.
- Саєнко В. М., Археологічно-краєзнавча і музейна діяльність О. І. Тереножкіна у 1920-ті роки та її вплив на його подальший науковий шлях. // Музейний Вісник № 12. — Запоріжжя, 2012. — С.184—196.
- Саєнко В. М. Ad fontes: Про те, як Олексій Тереножкін захопився археологічними дослідженнями // http://sn.kspu.edu/files-all/SN1.pdf — С. 83-106.
- Саєнко В. М., Матеріали до сімейної історії родини Тереножкіних. // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — Т.29. — К., 2014. — С.401—416.
- Саєнко В. Порівняльні життєписи: Борис Миколайович Граков та Олексій Іванович Тереножкін // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Випуск 19. Історія археології: міжособистісні та інституціональні комунікації. — Львів, 2015. — С. 123—135.
- Саєнко В. М. Саєнко В. Наукові долі О.І. Тереножкіна та Б. О. Рибакова або історія одного листа, написанного до самого себе. // Scriptorium nostrum. — 2017. — № 1 (7). — С. 50-86.[1]
- Саєнко В. М. О.І. Тереножкін та І.В. Фабриціус: конфлікт особистостей чи наукових шкіл? // Scriptorium nostrum. — 2017. № 2 (8). — Херсон. — С. 262—283.[2]
- Саєнко В. М. Монгольський напрям у науковій біографії Олексія Тереножкіна. // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2017. — Вип. 21. — С. 101—108. [3]