Yamant Tulantavich

Ямонт Толунтович (або Ямунт Тулунтович, в хрещенні Яків) — дрібний литовський князь другої половини XIV століття, починальник Ямонтовичів-Підберезьких. Православний, як і його нащадки.

Походив із балтського князівського роду, який за знатністю поступався хіба Гедиміновичам (заснована же на генеалогічних матеріалах XVIII ст. версія про те, що він був сином міфічного кн. Гурди Гінвіловича, внука Гедруса, є безпідставною).

Ямонт вперше згадується під 1390 роком, коли разом з Вітовтом і гроном його прибічників виїхав до Прусії. Тевтонці розділили прибулих литовців, відіславши Толунтовича, його дружину та слуг у Мальборк (und Jamunt lag czu Marienburg mit syme wybe und gesinde).

28 вересня 1395 великий князь назначив його намісником прилученого до ВКЛ Смоленська (поряд з Василем Борейковичем). Відтак Ямонт зринає в прелімінарній угоді з Тевтонським орденом, підписаній в Городні 23 квітня 1398, та у Салінськім договорі (12 жовтня), де той названий посідачем чи то пак намісником Клецька (Jamund von Cletzke). Наприкінці того ж року він приїздив із посольством до Москви, наслідком якого стала зустріч Вітовта з донькою Софією, великою княгинею московською.

Ямонт загинув в битві під Ворсклою 12 серпня 1399, лишивши по собі Семена (нар. до 1380, зг. 1401–45) й, либонь, Михайла (пом. до 1442), хоча останнього польський дослідник Ян Тенговський повважав внуком. Наталія Яковенко наводить ім'я ще одного сина — Івана Ямонтовича-Підберезького, чию доньку Ганку Вітовт видав заміж за кн. Василя Федоровича Острозького.

• Івашко Рогатинський