Yakiv Kulykov

Яків Павлович Куликов (24 вересня 1915(19150924), село Чеково, тепер Юр'їв-Польського району Владимирської області, Російська Федерація — 9 квітня 1995, місто Дніпропетровськ) — український радянський діяч, міністр чорної металургії УРСР. Герой Соціалістичної Праці (19.07.1958). Депутат Верховної Ради СРСР 7—10-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання. Член ЦК КПУ в 1956—1960 р і 1966—1986 р.

Біографія

Народився в селянській родині. У 1930 році закінчив сім класів середньої школи.

З 1930 року — учень слюсаря Широкорєчинського торфопідприємства на станції Монетній біля міста Свердловська РРФСР. Закінчив школу фабрично-заводського навчання в місті Свердловську, працював слюсарем торфопідприємства Верхнє-Ісетського району Свердловської області.

У 1933—1938 роках — студент Сибірського металургійного інституту у місті Сталінську РРФСР.

У 1938—1939 роках — диспетчер, газівник, начальник зміни доменного цеху Маріупольського заводу «Азовсталь» Сталінської області.

У 1939—1945 роках — у Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни. Служив командиром бронетанкового взводу 12-ї окремої роти охорони штабу 14-ї армії Карельського фронту.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1945—1952 роках — начальник зміни, начальник доменного цеху, у 1952—1954 роках — головний інженер Маріупольського (Ждановського) заводу «Азовсталь» імені Орджонікідзе Сталінської області.

У 1954—1956 роках — директор Ждановського металургійного заводу «Азовсталь» імені Орджонікідзе Сталінської області.

У 1956—1957 роках — начальник Головного управління металургійної промисловості і член колегії Міністерства чорної металургії Української РСР.

У 1957—1961 роках — начальник Управління металургійної промисловості Ради народного господарства Сталінського економічного адміністративного району (раднаргоспу).

У 1961—1965 роках — заступник голови Української Ради народного господарства (Укрраднаргоспу).

23 жовтня 1965 — 25 листопада 1981 року — міністр чорної металургії Української РСР.

З 1981 року — на пенсії в місті Дніпропетровську. Похований на Запорізькому цвинтарі Дніпропетровська (Дніпра).

Нагороди

• Герой Соціалістичної Праці (19.07.1958)
• два ордени Леніна (19.07.1958, 25.08.1971)
• орден Жовтневої Революції (23.09.1975)
• орден Трудового Червоного Прапора (17.01.1950)
• орден «Знак Пошани» (8.10.1965)
• орден Вітчизняної війни 2-го ст. (11.03.1985)
• орден Червоної Зірки (27.10.1944)
• медаль «За трудову відзнаку» (5.11.1954)
• Державна премія Української РСР
• медалі

Література

• Депутаты Верховного Совета СССР. Десятый созыв. — М. : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1979. (рос.)

Посилання

• [1]
• [2]