Valentyn Yablonskyi

Валентин Андрійович Яблонський (8 грудня 1930 с. Вербень Демидівського району Рівненської обл — 30 грудня 2022, Київ) — громадський діяч, народний депутат України ІІ скликання, український учений у галузі освіти, історії, ветеринарної медицини. Доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України (1991), член-кореспондент Національної академії аграрних наук України. Академік-засновник Академії наук вищої школи України (1992). Батько Оксани Яблонської.

Життєпис

Народився у с. Вербень Демидівського району Рівненської обл. у родині священника.

• 1953 — Закінчив Львівський ветеринарний інститут,
• 1953—1959 — працював головним ветеринарним лікарем Магерівського району Львівської обл.,
• 1959—1962 — навчався в аспірантурі НДІ землеробства і тваринництва західних районів України,
• 1962—1967 — працював заступником директора з наукової роботи Передкарпатської сільськогосподарської дослідної станції,
• 1968—1972 — доцент, завідувач кафедри ветеринарії Кабардино-Балкарського університету,
• 1972—1973 — завідувач кафедри фізіології і біохімії, декан зооінженерного факультету,
• 1974—1994 — проректор з наукової роботи та завідувач кафедри ветеринарного акушерства Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту . Доктор біологічних наук (1971), професор (1973).
• 1994—1998 — народний депутат України ІІ скликання, голова підкомітету з науки та технологій Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, член Парламентської асамблеї Ради Європи.
• 1998 — професор Національного університету біоресурсів і природокористування.

Помер 30 грудня 2022 року у Києві.

Наукова діяльність

Головні напрями досліджень:

• історія Волині;
• українсько-польські стосунки;
• історія УПА;
• історія України;
• історія Церкви;
• історія та організація вищої освіти в Україні та за рубежем;
• пробле­ми педагогіки вищої школи;
• наукознавство, ме­тодологія і методи наукових досліджень;
• фізіологія, патологія та імунологія відтворення тварин.

Створив наукову школу з імунології репродукції тварин. Створив проблемну лабораторію з імунології репродукції.

Автор понад 300 наукових праць, із них — 2 довідники, 11 навчальних посібників, підручники, 7 монографій, біля 900 рефератів у РЖ «Биология», серія «Физиология человека и животных», понад 150 статей у ЗМІ, зокрема:

• «Вища освіта України на рубежі тисячоліть» (1998);
• «Наукознавство» (2001);
• «Біотехнологія відтворення тварин» (2005) — перший український під­ручник для вишів (головний редактор та основний автор, 3 видання));
• автор нормативної дисципліни «Ме­тодологія і методи наукових досліджень у тваринництві та ветеринарній меди­цині» для ОС «Магістр»;
• автобіографічна повість «Сімдесятп'ята зима» (2005);
• «Нерозставлені акценти» (2010);
• «Епікриз» (2015);
• «Нескорена Волинь» (2017).

Член Народного Руху України, народний депутат України, член Ради Європи, спів­автор Європейської Конвенції з біоетики («Про захист людини від невмілого застосування досягнень науки та біотехнології», 1998).

За 55 років роботи в на­уці та вищій освіті вніс свій вклад у підготовку та підвищення кваліфікації біля 15 тисяч фахівців, Підготував 5 докторів та 25 кандидатів наук.

Член Міжнародного товариства імунологів та Міжнародної асоціації ветеринарної освіти, її віце-президент з 1990 р. по 1998 р., учасник багатьох міжнародних симпозіумів та конгресів з імунології репродукції людини та тварин, Член-кореспондент Української академії аграрних наук (1995). Заслужений діяч науки і техніки України (1992).

Академік-секретар аграрного відділення АН ВШ України та член Президії АН ВШ України з 2004 р.

Нагороди

• Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2005).
• Медаль імені Івана Мазепи (2018)

Примітки

Джерела

• Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник