Sviatoslav Karavansky

Ukrainian writer
The basics

Quick Facts

IntroUkrainian writer
A.K.A.Караванський Святослав Караванський Караванський Святослав Святослав Йосипович Караванський
A.K.A.Караванський Святослав Караванський Караванський Святослав Святослав Йосипович Караванський
PlacesRussia
wasLinguist Poet Translator Journalist
Work fieldJournalism Literature Social science
Gender
Male
Birth24 December 1920, Odessa
Death17 December 2016Baltimore (aged 96 years)
The details

Biography

Святосла́в Йо́сипович Карава́нський (24 грудня 1920, Одеса — 17 грудня 2016, Балтимор, США) — український мовознавець, поет, перекладач, журналіст, автор самвидаву. Багатолітній в'язень концтаборів СРСР 1944—1960, 1965—1979. Член ОУН.

З 1979 р. — в еміграції.

Життєпис

Народився 24 грудня 1920 року в м. Одесі в сім'ї інженера.

Середню школу закінчив в Одесі 1938 року. Вчився в Одеському індустріальному інституті, а з 1939 ще й на заочному підвідділі інституту чужоземних мов. Ще в шкільні роки почав писати вірші й оповідання, деякі з них публікували в піонерській пресі. Навчаючись в інституті, Караванський робить перші спроби перекладу, мріє трудитися літературою.

У 1940 р. полишає інститут і самохіть іде до війська, щоб, відслуживши, вступити на філологічний факультет університету. У липні 1941-го частина, в якій служив Святослав, потрапила в оточення німецьких військ у Західній Білорусі. Уникнувши полону, Караванський повертається на початку 1942-го в Одесу, вступає на літературний факультет університету, де зближується з гуртком української молоді, зв'язаної з ОУН, під псевдо «Бальзак». Організовує книгарню української літератури «Основа», а вторговані гроші передає на потреби гуртка й українського театру. Його переслідує румунська сіґуранца. В 1944 виїздить до Румунії, звідки в липні того ж року нелегально повертається у звільнену Одесу. Але третього ж дня після повернення, при спробі відновити зв'язок з колишніми гуртківцями, Караванський був заарештований. Під час слідства його обіцяли звільнити, якщо буде доносити про настрої студентської молоді, однак він відмовився.

Життя в таборах

У 1945 р. військовий трибунал Одеського військового округу засудив Караванського до 25 років позбавлення волі. Карався в багатьох таборах — будував залізницю на р. Печорі, рубав ліс коло Магадану, добував золото на Колимі, будував магістраль Тайшет — Лена, шив одяг у Мордовії.

Коли умови в таборах після смерті Сталіна пом'якшали, Караванський береться за свою давню мрію — літературну працю й багато пише — вірші, віршовані казки, п'єси, перекладає. Деякі з його творів навіть публікували в центральних виданнях («Літературна Україна»). 1954-го розпочинає велику роботу над Словником українських рим.

19 грудня 1960, після 16 років і 5 місяців ув'язнення, Караванського звільняють постановою Дубравного ВТТ (виправно-трудовий табір) — на підставі ст. 2 Указу про амністію від 17 вересня 1955 термін ув'язнення Караванського скорочений наполовину, тобто на 12,5 років. Він повертається до Одеси, працює механіком ремонту обчислювальних машин, перекладачем у редакції обласної газети «Чорноморська комуна», позаштатним кореспондентом журналу «Україна», виїздить на заробітки до республіки Комі та ін. Закінчує працю над Словником рим української мови (Досі в Україні нічого схожого не було створено. Словник містить близько 60 000 римованих пар, складених від самого автора, а не взятих із творів поетів. Ця праця має велике значення для розвитку літературної й мовної культури України), багато перекладає з англійської мови, друкує книжку «Біографії слів», часто виступає з дописами про мову. У цей період Караванський закінчив розпочатий ще в таборі Словник українських рим (близько 1000 друкованих сторінок). 1961 року одружився з Ніною Строкатою. У 1962 р. вступив на заочний підвідділ філологічного факультету Одеського університету.

Караванський брав активну участь у громадському житті країни: збирав українські книжки для Кубані, пропонував організувати всенародні врочистості до ювілею М. Лисенка, виступав за дублювання фільмів українською мовою й т. ін. У 1965 р. занепокоєний ростом русифікації шкіл і ВНЗ, написав статтю «Про одну політичну помилку», став автором самвидаву. Після цього 4 вересня 1965 року проведено обшук, 13 листопада — арешт. Оскільки не було жодного формального приводу для суду над Караванським, то на подання КДБ Ґенеральний прокурор СРСР Р.Руденко опротестував його звільнення за амністією. Без суду і розслідування Караванського відправили досиджувати 25-літній термін (8 років і 7 місяців) у таборах суворого режиму. Караванський 5 разів оголошував голодування протесту, у Володимирській тюрмі зібрав свідчення в'язнів — учасників і свідків розстрілу польських офіцерів у Катині, підготував про це статтю, щоб передати її на волю. Влітку 1969 р. його було заарештовано в тюрмі й там же засуджено додатково ще на 5 років тюрми та 3 роки таборів особливо суворого режиму.

Святослав і Ніна Караванські (Ніна Строката), 1980

У грудні 1971 року арештовують дружину Ніну Строкату-Караванську, яка допомагала Святославу. У травні 1972 року її засуджують на 4 роки таборів.

Усього Святослав Караванський провів у неволі 31 рік. Деякий час відбував покарання з легендарним сотенним УПА Березівської сотні Карпатського куреня військової округи «Говерля» ТВ-21 «Гуцульщина» Мирославом Симчичем «Кривоніс». У листопаді 1979 еміґрував разом з дружиною до США. Веде громадську й наукову діяльність, опублікував низку праць із мовознавства. 1993-го в Києві вийшов його «Практичний словник синонімів української мови», 1998 — «Російсько-український словник складної лексики».

Літературна творчість

Вірші та оповідання почав писати у школі, деякі з них публікувалися в піонерській пресі. Після смерті Сталіна умови в таборах пом'якшали, Святослав береться за літературну працю. Пише вірші, віршовані казки, п'єси, перекладає з англійської. Деякі з його творів публікувалися навіть у газеті «Літературна Україна». 1954 року розпочинає велику роботу над «Словником українських рим».

Караванський багато перекладає, підготував книгу «Біографія слів», часто виступає з дописами про мову, підготував до видання збірку гуморесок і фейлетонів, перекладає для журналу «Дніпро» роман «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте, закінчує розпочатий в таборі «Словник українських рим» (близько 1000 друкованих сторінок).

Державні нагороди

  • Орден «За мужність» I ст. (8 листопада 2006) — за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод.

    Книги

    • «Сутичка з тайфуном». — Нью-Йорк, Балтімор, Торонто : Українське видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка, 1980.
    • «Ярина з городу Хоми Черешні». — Торонто, Онтаріо : Гомін України, 1981.
    • «Гумористичний самвидав». — Філядельфія: Київ, 1982.
    • «Моє ремесло: Поезії». — Лондон : Укр. вид. спілка, 1984.
    • «Секрети української мови: науково-популярна розвідка з додатком словничків репресованої та занедбаної української лексики». — К. : Кобза, 1994. — 150 с. — ISBN 5-87274-051-4
    • «Секрети української мови». Друге видання, значно розширене. — Львів : БаК, 2009
    • «Пошук українського слова, або, Боротьба за національне „Я“». — К. : ВЦ Академія, 2001. — 233 с. — ISBN 966-580-070-1
    • «До зір крізь терня, або хочу бути редактором». — Львів : БаК, 2008. — 120 с. — ISBN 966-7065-81-2
    • «Книга-журнал одного автора». — Львів : БаК, 2010. — 240 с. — ISBN 978-966-7065-96-6
    • «Звідки пішла єсть московська мова або шила в мішку не сховаєш». — Львів : БаК, 2012
    • «Лист до Героя пера — Марії Матіос». — Львів : БаК, 2013. — 220 с. — ISBN 978-966-2227-23-9
    Словники
    • «Практичний словник синонімів української мови». — К. : Кобза, 1993. — 469 с. — ISBN 5-87274-050-6
    • «Російсько-український словник складної лексики». — К. : ВЦ Академія, 1998. — 709 с. — ISBN 966-580-032-9
    • «Російсько-український словник складної лексики». Друге видання, доповнене й виправлене. — Львів : БаК, 2006. — XIV + 562 с. — ISBN 966-7065-60-X // (Словник видано в авторській редакції за правописом 1928 року)
    • «Практичний словник синонімів української мови». Друге видання, доповнене й опрацьоване. — К. : Українська книга, 2000. — 480 с. — ISBN 966-7219-11-9
    • «Словник рим української мови». — Львів : БаК, 2004. — 1027 с. — ISBN 966-7065-45-6
    • «Практичний словник синонімів української мови». Третє видання, опрацьоване й значно доповнене. — Львів : БаК, 2008. — 512 с. — ISBN 966-7065-76-6
    • «Практичний словник синонімів української мови». Четверте видання, опрацьоване й значно доповнене. — Львів : БаК, 2012.
    • «Практичний словник синонімів української мови». П'яте видання, опрацьоване й значно доповнене. — Львів : БаК, 2014. — 544 с. — ISBN 978-966-2227-29-1

    Примітки

    Джерела

    • Біляїв В. Палка й правдива мова (Святослав Караванський) // «На неокраянім крилі…». — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — С. 100—111.
    • Василюк Я. Міцне чималеньке слово // Визвольний шлях. — 1980. — № 10. — С. 1277—1279.
    • Зінкевич О. Караванський Святослав // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 359.
    • Лихо з розуму (Портрети двадцяти «злочинців»): Збірник матеріалів / Укл. В. Чорновіл. — Париж,1967. — С. 83—170.
    • Літературні вечори в Українськім Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк : Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
    • Пелех У. Святослав Караванський — його життя і творчість — відлуння жорстокої доби // Від розстріляного до замученого відродження. 1960—1980 роки в українській літературі. — Торонто -Вінніпег: Видавнича фундація Гуменюків. — С. 125—133.
    • Славутич Яр. Совість віку (Поезія Святослава Караванського) // Слово. Збірник 11. — Б. м. : ОУП «Слово», 1987. — С. 290—297.
    • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
    The contents of this page are sourced from Wikipedia article. The contents are available under the CC BY-SA 4.0 license.