Salamon Schasny

|Професія=

о. Щасний (або Фелікс) Саламон (28 квітня 1834, Комарники — 17 травня 1900, там же) — греко-католицький священник, публіцист, український фольклорист.

Біографія

Народився 28 квітня 1834 року в Комарниках Турківського повіту на Львівщині в сім'ї місцевого пароха о. Василя Саламона (1799—1863), який п'ять років перед тим отримав тут парафію. У 1842 році Щасного віддають на навчання в школу при Лаврівському монастирі. У 1846 році вступає на навчання в Самбірську гімназію. Сьомий і восьмий гімназійні класи закінчує у вищій гімназії Будапешта.

Перед юнаком постає питання вибору професії, і він вирішує його на користь сімейної традиції — вступає до Львівської духовної семінарії, а потім продовжує навчання ще й у Перемишльській семінарії. 22 листопада 1859 року Щасний одружується з дочкою пароха Городка Якова Стельмаха — Ганною. Відразу після цього в Перемишльському кафедральному соборі Святого Івана Хрестителя Щасний Саламон рукоположений владикою Григорієм Яхимовичем на священника. Здібному молодому священнослужителю пропонують залишитися в Перемишлі, та його тягне до рідної оселі, і в 1859 році він повертається в Комарники. У 1863 році, після смерті батька, приймає Комарничанську парафію.

Його душпастирство припало на роки, коли греко-католицький обряд намагалися латинізувати. Отець Щасний будував у селі церкву з іконостасом у капітальній стіні, щоб її неможливо було перетворити на костел. Володів п'ятьма мовами, але всі звіти викладав мовою руською, а не польською, за що сплачував штрафи. Навіть своє ім'я Фелікс він усюди писав не у латинській, а у слов'янській версії — «Щасний». Збіг імені й прізвища такий, що дослідники часто вважають прізвище Саламон — іменем, а ім'я Щасний — прізвищем.

Щасний Саламон робив дописи у газетах «Слово», «Новый Проломъ», «Русская Рада». Записав кілька тисяч пісень із Прикарпаття (Коломийського, Стрийського, Самбірського і Сяноцького повітів). Найкращі з них видав у збірнику «Коломыйки и шумки» (Львовъ, 1863, 1864), передруковані у 1878 Я. Головацьким у збірці «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» з додатком п'яти нотних зразків.

19 лютого 1871 року з ініціативи пароха в селі було створено «Братство тверезості». Газета «Діло» писала в той час, що «парох Комарників отверезив цілу громаду». Сприяв парох і заснуванню каси, банку «Райффайзен», що боляче вдарило по прибутках євреїв-лихварів. Останні ж не полишали спроб помститися. Спершу спалили священнику дім 24 травня 1876 року. У 1878 році, коли отець поправляв своє здоров'я в купелях Любеня, йому в їжу підсипали отруту, проте Щасний вижив.

Родина Щасного Саламона: Щасний Саламон (гр. руський парох) з дружиною Анною з роду Стельмахов мав сина (благородного господаря у с. Комарники) Нестора Саламона. (ЦДІАЛ Фонд 201 Опис 4 а Справа 7507 Стор. 72. Запис 106).

Дружиною Нестора Саламона (сина Саламона Щасного) була Зенона-Варвара (донька Людвика Лопушанського - чиновника магистратського в Дрогобичі і Марії з роду Скобельських).

25 січня? 1903 року в Комарниках у будинку № 150 народилась донька Нестора та Зенони-Варвари, яку назвали Анною. При миропомазанні дитині дано ім'я: Мария-Зофія. Охрестив 2 січня 1903 року Михаіл Ільницький. Святу тайну Хрещення доповнив і миропомазав Кир Андрій Шептицький - митрополит львівський 08 березня 1924 року у Львові у монастирі с.с. Василіанок при вступленні до монастиря. (ЦДІАЛ Фонд 201 Опис 4 а Справа 7507 Стор. 24).

18 вересня 1904 року в Комарниках у будинку № 150 народилась донька Нестора та Зенони-Варвари, яку назвали Марією. Хрестили Марію 25 вересня 1904 року у греко-католицькій вірі.

Бібліографія та публіцистика

• Коломыйки и шумки  — Львовъ, 1864.
• Komarniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880—1914. — T. VI. — S. 299—301.

Цікаві факти

• У 1867 р. за порадою і сприянням отця Саламона «Шематизм Перемишльської єпархії», який до того друкувався виключно латинською, був вперше надрукований українською.
• У 1869 році під час тяжкої хвороби отець Щасний перестав голити бороду. За це підпав гострій критиці з боку світської і духовної влади. В автобіографії він писав, що «боровся за нікчемну бороду з двома деканатами, трьома єпископами, п'ятьма старостами і трьома намісниками краю понад 16 років».

Примітки

Література

• Блажейовський Д. Історичний Шематизм Перемишльської Єпархії з включенням Апостольської Адміністратури Лемківщини (1828—1939). ― Львів : Каменяр, 1995. ― 1008 с.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 10.
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5.  — С. 663.
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 664—665.