Orshanov-Luchytskiy Boleslav Lyudwikovich

Болесла́в Лю́двикович Орша́нов-Лучи́цький (справжнє прізвище — Лучицький; нар. 1869(1869), Київ — пом. 1 січня 1932, Буринь) — український актор і режисер, Герой Праці (1920).

Життєпис

Театральну кар'єру розпочав 1881 року у трупі свого батька Л. Т. Лучицького, разом з яким виступав в Одеській російській драматичній трупі та опереті.

1890—1991 — працював у колективі О. Василенка (Десятникова).

Від 1891 — знову в трупі батька (від 1900 — керівник цієї трупи), з якою мандрував Бессарабією, Молдовою, містами України, Росії. Тоді ж взяв прізвище Оршанов.

1900—1904 — працював у складі колективів П. С. Мірова-Бенюха (Бодюха).

1905—1909 — в трупі О. Суходольського.

1904 — режисер-постановник і актор Одеського малого театру.

1910 грав разом із М. Заньковецькою у Ніжині.

1919—1921 — актор і режисер Червоноармійського клубу Бузулука (Росія).

1921—1925 років створював пролетарські театральні трупи.

1923—1924 — керівник драматичної студії в Ічні.

1927—1930 — керівник театру при клубі Півненків цукроварні в Тростянці.

1929—1932 — режисер драматичного театру при Буринському цукровому заводі.

Ролі

• Кузьма Гордієнко («Хмара» О. Суходольського)
• Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького)
• Отрадін («Воскресіння» за Л. Толстим)
• Петро, Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського)
• Раскольников («Злочин і кара» за Ф. Достоєвським)
• Степан («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого)
• Хома, Голохвастов, Черевик («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «За двома зайцями», «Сорочинський ярмарок» М. Старицького)

Родина

Син антрепренера Людвика Лучицького і актриси Зінаїди Василівни Лучицької.

Брат Владислава Лучицького-Данченка і Катерини Лучицької, батько Анжеліни та Бориса Лучицьких.

Примітки

Джерела

• Лучицький-Оршанов Болеслав Людвикович / Г. В. Самойленко esu.com.ua
• Онищенко Н. Родовід. Театральна історія // Урядовий кур'єр. 2006, 31 березня
• Самойленко Г. В. Театральна родина Лучицьких і Ніжинський драматичний театр // Поляки в Ніжині: Культура. Освіта. Наука. Ніжин, 2010. Вип. 4.
• Константин Федорович Попович. Украинский театр в Кишиневе: по материалам бессарабской прессы второй половины XIX-начала XX века. — Кишинев: Штиинца, 1974 (рос.)