Mykhailo Andriychuk

Миха́йло Омеля́нович Андрійчу́к, (21 листопада 1927, Нехворощ — 1 листопада 2020, Хмельницький) — український графік і педагог; член Спілки радянських художників України з 1964 року. Батько художника Тараса Андрійчука.

Біографічні відомості

Народився 21 листопада 1927 року в селі Нехворощі (нині Бердичівський район Житомирської області, Україна) у селянській сім'ї. Протягом 1951—1956 років навчався в Одеському художньому училищі, був учнем Миколи Павлюка; у 1956—1962 роках — на відділенні графіки в Київському художньому інституті у Івана Селіванова, Олександра Пащенка. 1960 року працював керівником образотворчої студії для дорослих і викладачем дитячої художньої школи при Феодосійській картинній галереї імені Івана Айвазовського.

Від 1962 року працював у Хмельницькому на художньо-виробничому комбінаті: був членом художньої ради, головою художньої ради, головним художником. Протягом 2002—2012 років — доцент Хмельницького національного університету. Мешкав у Хмельницькому в будинку на вулиці Кам'янецькій, № 48, квартира № 13. Помер у Хмельницькому 1 листопада 2020 року.

Творчість

Працював у галузі станкової графіки, створював картини переважно побутового та портетного жанру. Серед робіт:

монументальні твори

• басейн-фонтан з фігурою барона Мюнхаузена у дворі будинку на вулиці Кам'янецькій, № 48 у Хмельницькому (1970);
• монументально-декоративне панно та портрети письменників і педагогів у інтер'єрах Хмельницької обласної бібліотеки для юнацтва (1970—1980);
• рельєф «Юні герої Поділля» в інтер'єрі читального залу Хмельницької обласної бібліотеки для дітей імені Тараса Шевченка (1986).

Брав участь у республіканських виставках з 1957 року. Персональні виставки відбулися у Хмельницькому у 1977, 1995, 1998 роках, Чернівцях у 1978 році, Кам'янеці-Подільському у 1979 році, Києві у 1982 році, Нетішині у 1998 році.

Роботи митця зберігаються у Бердянському, Горлівському, Запорізькому, Донецькому художніх музеях, Запорізькому краєзнавчому музеї, Києво-Печерському національному історико-культурному заповіднику, Київському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки.

Відзнаки

• Заслужений художник УРСР з 1987 року;
• Почесна грамота Верховної Ради України (2018; за особливі заслуги перед Українським народом);
• Почесний громадянин Хмельницького з 2019 року;

премії

• Хмельницька обласна премія імені В'ячеслава Розвадовського за 1997 рік;
• Хмельницька міська премія імені Богдана Хмельницького за 2002 рік.

У 2011 році за досягнення у розвитку мистецтва нагороджений спеціальною відзнакою регіональної премії «Скарби землі Болохівської»; у 2012 році став переможцем 16-го Подільського регіонального рейтингу популярності «Людина року» — «Гордість краю»..

Примітки

Література

• Андрійчук Михайло Омелянович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 11.;
• Андрійчук Михайло Омелянович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 12.

• Андрійчук Михайло Омелянович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 25. — ISBN 5-88500-042-5. ;
• Андрійчук Михайло Омелянович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 20. — ISBN 5-88500-071-9.;
• В. М. Голунський. Андрійчук Михайло Омелянович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — С. 497—498. — ISBN 966-02-2074-X.;
• О. Ламонова, О. Школьна. Андрійчук Михайло Омелянович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 61. ISBN 978-966-02-8960-4.