Manilo Ivan Vasyliovych

|Примітки=

Манило (Дніпряк) Іван Васильович (1918-1976) — український поет, байкар, видавець, редактор.

Біографія

Народився 14 березня 1918 року на Запоріжжі. Вчився у Запорізькому педагогічному інституті (1937-1939), закінчив літературознавчі курси при Спілці письменників у Києві.

Був примусово вивезений до Німеччини. У 1947 р. емігрував до США, працював на фабриках і заводах у штатах Техас, Каліфорнія. Закінчив Пенсильванський університет (1957). Мешкав у Філадельфії, організував видавничий фонд і видавництво „Світ”. Помер 1976 р. у м. Вайнленд (штат Нью-Джерсі), США, похований там же.

Творчість

Автор книг „Колючий сміх” (1946), „Постріли з пера” (1947), „Січ і відсіч” (1948), „Запоріжжя сміється” (1950), „Байкар” (1953), „Пеани і кпини” (1960), „Грім за зорею” (1963), „Україна сама” (1966).

в окупаційній газеті "Нове Запоріжжя" від 10 квітня 1943 року надрукував вірша "Степ кличе":

Село в садах, а там левада,

А далі - степ синіє,

і сонечко - людей відрада

Пливе за гай, Маріє.

Яка весна довкіл, подруго!

Аж серце в щасті мліє,

коли пісні летять за плугом...

нас кличе степ, Маріє!

Завдяки своїм слабким поезіям М. вважався графоманом і часто ставав об'єктом літературних пародій. Особливо полюбляв пародіювати Манила Хведосій Чичка (псевдонім Ігоря Качуровського) на сторінках часопису "Пороги" (Буенос -Айрес, 1950-53). Див., зокрема "Маниліаду" в "Порогах" (листопад-грудень 1950). На сторінках того ж видання пародіювала байкаря Манила і поетеса Ганна Черінь: "Я одному дам в рило, Плюну іншому в морду. Щоб всі знали: Манило Має душу відважну і горду". Хведосій Чичка придумав термін "Графоманило". А Іван Евентуальний (Анатоль Калиновський) присвятив М. такого вірша:

І Манилу заманилось

Злізти на Парнас.

Не теряйте, куме, сили,

Праця не по вас...

До Парнасу ж треба сили,

Шлях туди важкий.

Хоч би ви і підмостили

Всі свої книжки.

("Пороги", червень-липень 1951).

Окремі видання:

• Манило І. Байки // Ельдорадо. Вибрані твори. – Нью-Йорк – Філадельфія: Світ, 1956. – С. 56-63.
• Манило І. Грім за зорею. Лірика, гумор, сатира. – Нью-Йорк: Волосожар, 1963. – 64 с.
• Манило І. Запоріжжя сміється. Гуморески, поезії, епіграми, пародії. – Авсгсбург, 1950. – 29 с.
• Манило І. Пеани і кпини. Гуморески, байки, епіграми. – Нью-Йорк, 1960. – 32 с.
• Манило І. Постріли з пера. Епіграми, жарти. – Авсгсбург, 1948. – 26 с.
• Манило І. Січ і відсіч. Байки. – Мюнхен – Авсгсбург, 1948. – 47 с.
• Манило І. Україна сама... – Нью-Йорк – Вайнланд, 1966. – 48 с.

Література та джерела

• Біляїв Володимир. «На неокраянім крилі…» — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с
• Діаспоряни
• Мацько В. Білий цвіт на калині. – Хмельницький: Просвіта, 2001. – С. 59.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.