Biography
Lists
Also Viewed
Quick Facts
Places | Russia | ||||||||||||||||||||||
was | Military officer Writer Memoirist | ||||||||||||||||||||||
Work field | Literature Military | ||||||||||||||||||||||
Gender |
| ||||||||||||||||||||||
Birth | 11 September 1921, Krasny Zilim, Krasnozilimsky selsoviet, Arkhangelsky District, Russia | ||||||||||||||||||||||
Death | 21 December 2005Lutsk, Volyn Oblast, Ukrainian Soviet Socialist Republic, Ukraine (aged 84 years) | ||||||||||||||||||||||
Star sign | Virgo | ||||||||||||||||||||||
Politics: | Communist Party Of The Soviet Union | ||||||||||||||||||||||
Awards |
|
Biography
Іва́н Олексі́йович Анти́пін (1921—2005) — льотчик 667-го штурмового авіаційного полку 292-ї штурмової авіаційної дивізії 1-го Штурмового Авіаційного Корпусу 5-ї Повітряної армії 2-го Українського фронту, лейтенант, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.
Біографія
Народився 11 вересня 1921 року в селі Красний Зілім, нині Архангельського району Башкортостану в сім'ї селянина. Росіянин.
Закінчив 9 класів. Потім за спеціальним комсомольським набором поступив вчитися в аероклуб міста Бєлорєцька.
До Червоної армії призваний у квітні 1941 року Архангельським райвійськкоматом Башкирської АРСР. Закінчив Свердловську військову авіаційну школу пілотів (1941). На фронтах Другої світової війни з жовтня 1942 року.
Льотчик 667-го штурмового авіаційного полку 292-ї штурмової авіаційної дивізії 1-го Штурмового авіаційного корпусу 5-ї Повітряної армії лейтенант Іван Антипін до початку 1944 року зробив 89 успішних бойових вильотів на штурмовку живої сили і техніки противника, брав участь у 16 повітряних боях, в яких особисто збив «Ю-87» і в групі — 6 ворожих літаків. Знищив 20 танків, 125 автомашин з живою силою і вантажами, 8 зенітно-артилерійських батарей, підірвав 3 склади з пальним, 2 склади з боєприпасами, 9 автоцистерн з пальним і до 500 солдатів і офіцерів ворога.
Після війни І. О. Антипін продовжував службу у ВПС СРСР. Член ВКП(б)/КПРС з березня 1945 року. У 1949 році закінчив Вищу офіцерську школу штурманів, а в 1956 році — Військово-повітряну академію.
З 1968 року полковник Антипин І. О. в запасі, а потім у відставці. Жив у місті Луцьку Волинської області України. Заслуженому ветерану урядом України присвоєно військове звання «генерал-майор».
Антипін І. О. помер 21 грудня 2005 року. Похований у Луцьку 23 грудня 2005 року.
Нагороди
- Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1978) лейтенанту Антипину Івану Олексійовичу присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 липня 1944 року
- Орден Леніна (01.07.1944)
- Орден Червоного Прапора (01.09.1943)
- Орден Червоного Прапора (30.09.1943)
- Орден Олександра Невського (22.02.1945)
- Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (12.02.1944)
- Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985)
- Орден Вітчизняної війни 2-го ступеня (06.08.1944)
- Орден Червоної Зірки
- Медалі
Пам'ять
- Ім'я Героя увічнено на гранітній стелі у Парку Перемоги в Уфі і на меморіальній дошці в Бєлорєцьку.
- Бюст у Парку Перемоги в селі Архангельському.
Примітки
- ↑ Подвиг Народа (рос.)
- ↑ Подвиг Народа (рос.)
- ↑ Подвиг Народа (рос.)
- ↑ Подвиг Народа (рос.)
- ↑ Подвиг Народа (рос.)
- ↑ Подвиг Народа (рос.)
Джерела
- Антипін Іван Олексійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Антипин Иван Алексеевич
- Soviet Fighter Aces of 1936—1953 years
- Данные на сайте Биография.ру
- Помнят сокола на родной земле