Ivan Antypin

The basics

Quick Facts

PlacesRussia
wasMilitary officer Writer Memoirist
Work fieldLiterature Military
Gender
Male
Birth11 September 1921, Krasny Zilim, Krasnozilimsky selsoviet, Arkhangelsky District, Russia
Death21 December 2005Lutsk, Volyn Oblast, Ukrainian Soviet Socialist Republic, Ukraine (aged 84 years)
Star signVirgo
Politics:Communist Party Of The Soviet Union
Awards
Order of the Red Banner1943
Order of Lenin1944
Order of the Red Star1956
Hero of the Soviet Union1944
Order of the Patriotic War 1st class1944
Order of the Patriotic War 2nd class1944
Order of Alexander Nevsky1945
Order of the Red Banner1943
Gold Star medal1944
Medal "For Battle Merit"1951
Medal "For the Liberation of Prague"1945
The details

Biography

Іва́н Олексі́йович Анти́пін (1921—2005) — льотчик 667-го штурмового авіаційного полку 292-ї штурмової авіаційної дивізії 1-го Штурмового Авіаційного Корпусу 5-ї Повітряної армії 2-го Українського фронту, лейтенант, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.

Біографія

Народився 11 вересня 1921 року в селі Красний Зілім, нині Архангельського району Башкортостану в сім'ї селянина. Росіянин.

Закінчив 9 класів. Потім за спеціальним комсомольським набором поступив вчитися в аероклуб міста Бєлорєцька.

До Червоної армії призваний у квітні 1941 року Архангельським райвійськкоматом Башкирської АРСР. Закінчив Свердловську військову авіаційну школу пілотів (1941). На фронтах Другої світової війни з жовтня 1942 року.

Льотчик 667-го штурмового авіаційного полку 292-ї штурмової авіаційної дивізії 1-го Штурмового авіаційного корпусу 5-ї Повітряної армії лейтенант Іван Антипін до початку 1944 року зробив 89 успішних бойових вильотів на штурмовку живої сили і техніки противника, брав участь у 16 повітряних боях, в яких особисто збив «Ю-87» і в групі — 6 ворожих літаків. Знищив 20 танків, 125 автомашин з живою силою і вантажами, 8 зенітно-артилерійських батарей, підірвав 3 склади з пальним, 2 склади з боєприпасами, 9 автоцистерн з пальним і до 500 солдатів і офіцерів ворога.

Після війни І. О. Антипін продовжував службу у ВПС СРСР. Член ВКП(б)/КПРС з березня 1945 року. У 1949 році закінчив Вищу офіцерську школу штурманів, а в 1956 році — Військово-повітряну академію.

З 1968 року полковник Антипин І. О. в запасі, а потім у відставці. Жив у місті Луцьку Волинської області України. Заслуженому ветерану урядом України присвоєно військове звання «генерал-майор».

Антипін І. О. помер 21 грудня 2005 року. Похований у Луцьку 23 грудня 2005 року.

Нагороди

  • Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1978) лейтенанту Антипину Івану Олексійовичу присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 липня 1944 року
  • Орден Леніна (01.07.1944)
  • Орден Червоного Прапора (01.09.1943)
  • Орден Червоного Прапора (30.09.1943)
  • Орден Олександра Невського (22.02.1945)
  • Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (12.02.1944)
  • Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985)
  • Орден Вітчизняної війни 2-го ступеня (06.08.1944)
  • Орден Червоної Зірки
  • Медалі

Пам'ять

  • Ім'я Героя увічнено на гранітній стелі у Парку Перемоги в Уфі і на меморіальній дошці в Бєлорєцьку.
  • Бюст у Парку Перемоги в селі Архангельському.

Примітки

Джерела

The contents of this page are sourced from Wikipedia article on 23 May 2024. The contents are available under the CC BY-SA 4.0 license.