Grigory Kharchenko

Григорій Петрович Харченко (нар. 1 червня 1936(19360601), селище Миронівка, тепер місто Миронівського району Київської області) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Запорізького обкому КПУ, 2-й секретар ЦК КПУ. Член ЦК КПУ у 1981 — 1991 р. Член Політбюро ЦК КПУ 31 березня — 19 червня 1990 р. і 28 вересня 1990 — 26 серпня 1991 р. Другий секретар ЦК КПУ 28 вересня 1990 — 26 серпня 1991 р. Депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989 — 1991 р. Член ЦК КПРС у 1990 — 1991 р.

Біографія

Народився у робітничій родині.

У 1959 році закінчив Московський інститут інженерів залізничного транспорту.

У 1959 — 1960 р. — майстер електромашинного цеху Запорізького електровозоремонтного заводу; секретар комітету ЛКСМУ, асистент Запорізького машинобудівного інституту.

У 1960 — 1962 р. — заступник завідувача відділом пропаганди і агітації, заступник завідувача відділом комсомольських організацій Запорізького обласного комітету ЛКСМУ.

1962 року вступив до КПРС.

У 1962 — 1963 р. — секретар - завідувач відділом пропаганди і агітації Запорізького обласного комітету ЛКСМУ. У 1963 — грудні 1964 р. — 1-й секретар Запорізького промислового обласного комітету ЛКСМУ. У грудні 1964 — 1968 р. — 1-й секретар Запорізького обласного комітету ЛКСМУ.

У 1968 — 1971 р. — 1-й секретар Ленінського районного комітету КПУ міста Запоріжжя.

У 1971 — 1974 р. — голова виконавчого комітету Запорізької міської ради депутатів трудящих.

У 1974 — 1976 р. — секретар Запорізького обласного комітету КПУ.

У 1976 — 1986 р. — 2-й секретар Запорізького обласного комітету КПУ. У 1981 році закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС.

У 1986 — 1987 р. — інспектор ЦК КПРС, у 1987 — 1988 р. — заступник завідувача відділом організаційно-партійної роботи ЦК КПРС.

У жовтні 1988 — жовтні 1990 р. — 1-й секретар Запорізького обласного комітету КПУ.

У квітні — жовтні 1990 р. — одночасно голова Запорізької обласної ради народних депутатів.

28 вересня 1990 — 26 серпня 1991 р. — 2-й секретар ЦК КПУ.

З початку 1990-х років — директор Промислово-фінансової компанії, віце-президент страхової компанії у Російській Федерації, радник Президента Російського союзу промисловців і підприємців, заступник керівника апарату депутатського об'єднання «Народовластие» Державної Думи Російської Федерації. У 2001 — 2010 р. — віце-президентом, керівника апарату Російського союзу товаровиробників, голова виконавчого комітету Міжнародного союзу товаровиробників. Потім — на пенсії.

Нагороди

• орден Жовтневої революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Знак Пошани
• медалі

Посилання

• [1]
• [2]