Ebrahim Rahbar

Ебрахі́м Рахба́р (перс. ابراهیم رهبر‎; *1938, Сумесар, Іран) — іранський письменник 1960-70-х років; багато мандрував; був одним із перших членів Спілки письменників Ірану.

Народився у 1938 році в Сумесарі.

Оскільки втратив батька в молодості, а був старшою дитиною в сім'ї, то піклувався про своїх двох братів і сестер.

У літературну діяльність прийшов на початку 1960-х. Перші оповідання були опубліковані в 1964 році в Jang Taraba та мистецько-літературному часописі Bazar.

Отримав диплом геолога (1965).

Публікувався і працював у Міністерства сільського господарства (у відставку вийшов 1980 року).

У зрілі роки здійснив багато досліджень у галузі літератури, а також написав багато оповідань, які, втім, не були опублікувані через старість, хворобу та особисті проблеми.

У старшому віці жив на самоті в своїй квартирі в Тегерані, позбавлений і амбіцій, і популярності.

Згідно з заповітом своє тіло пожертвував медфакультету Тегеранського університету.

Ебрахім Рахбар — письменник, який зажив слави своїми ранніми творами, і саме його перші оповідання вважаються найкращими.

Манера письма є оригінальною, але в його творах критики убачають вплив Бахрама Садегі.

У 1965 році була опублікована повість письменника «Чотири сторони»: коротка і похмура історія, яка розгортається в нервово-сюрреалістичній атмосфері маленького містечка по праву заслужила найбільше схвалення критиків і читачів. Тлом оповідання збірки «Дим» (1970) теж стала північ країни. Нарешті збірка новел «Я в Тегерані» (1973) змальовує з точки зору приїжджого жителя міста хаос столичного життя, соціальний і духовний безлад, конфлікт внутрішнього і зовнішнього. Наприклад, у новелі «Образа» банківський співробітник, який проходить курси навчання роботи з новими ЕОМ, втрачає роботу через конфлікт з тутором-англійкою, що показує агресивність іноземців у відносинах з іранцями.

Після 1970-х у часописах опубліковано понад 25 оповідань автора. Манера письма змінилась у бік експериментування.

Також автор драматичних творів: у п'єсах Е. Рахбара зображено життя Ґіляну та його жителів, висвітлюються стосунки і соціальні проблеми.